Хай там як, але чимало рис Корсака викликали в ній огиду.
Джейн дивилася, як він ковтнув велику порцію елю та облизав пінні вуса. Її знову вразила його схожість із великою мавпою. Важкі брови, широкий ніс, жорстке чорне волосся на руках. І те, як він ходив — товсті руки хитаються, плечі схилені вперед, як у горили. Вона знала, що в нього проблемний шлюб, а тепер, після виходу на пенсію, — ще й забагато вільного часу. Дивлячись на нього тепер, Ріццолі відчула докір сумління, бо він залишив кілька повідомлень у неї на телефоні, пропонуючи пообідати разом, а вона була надто зайнята, щоб перетелефонувати.
Підійшла офіціантка, впізнала Ріццолі:
— Вам «Сем Адамс», як завжди, детективе?
Джейн подивилася на пиво Корсака. Він пролив трохи на сорочку, залишивши мокрі плями.
— Ні, просто колу.
— Готові зробити замовлення?
Вона розгорнула меню. Пива їй сьогодні не хотілося, але вона помирала з голоду.
— Мені салат від шефа з додатковим соусом «Тисяча островів». Рибу з картоплею. І порцію цибульних кілець. Можете все принести одразу? О, і додаткове масло до булочок можна?
Корсак розреготався.
— Не лусни, Ріццолі.
— Я голодна.
— Знаєш, що вся ця смаженина робить з артеріями?
— Добре, цибульними кільцями ділитися не буду.
Офіціантка подивилася на нього.
— Що для вас, сер?
— Запеченого лосося, без масла. І салат з оцтовою заправкою.
Коли офіціантка пішла, Ріццолі з недовірою глянула на Корсака.
— Відколи це ти почав їсти печену рибу?
— Після того, як тип нагорі тріснув мене по голові своїм застереженням.
— Ти справді так харчуєшся? Це не напоказ?
— Уже десять фунтів скинув. І це ж навіть без сигарет, розумієш, справді схуднув. Не просто воду зігнав. — Він відкинувся на спинку, надто вдоволений собою. — Навіть на біговій доріжці тепер займаюся.
— Жартуєш.
— Пішов у спортзал, на кардіотренування. Ну, знаєш — де постійно перевіряєш пульс. Почуваюся на десять років молодшим.
Певно, хотів почути від неї «виглядаєш на десять років молодшим», але вона цього не сказала, бо це було б неправдою.
— Десять фунтів. Молодець.
— Тепер треба втримати.
— То чому пиво п’єш?
— Алкоголь можна, чи ти не чула? Останні новини від «Медичного журналу Нової Англії». Склянка червоного вина корисна для мотора. — Він кивнув на колу, яку поставила перед Ріццолі офіціантка. — А це що? Ти ж зазвичай ель замовляєш.
Джейн знизала плечима.
— Не сьогодні.
— Нормально почуваєшся?
«Ні, не нормально. Я залетіла й тепер навіть від пива блювати хочеться».
— Справ багато, — сказала вона.
— Так, я чув. Що там із черницями?
— Поки не знаємо.
— Чув, одна з них ще й матусею була.
— Де ти це почув?
— Ну знаєш, балакають.
— Що ще ти чув?
— Що ви дістали немовля зі ставка.
Чуток неможливо було уникнути. Копи розмовляють один з одним, зі своїми дружинами. Джейн подумала про всіх учасників пошуків, які зібралися навколо ставка, про санітарів моргу, про криміналістів. Кілька балакунів — і скоро вже навіть ньютонівський коп у відставці знає подробиці. Їй стало страшно, що ж буде в ранкових газетах. Убивства самі собою зачаровували читачів. А в цьому тепер був ще й заборонений секс — потужний наркотик, що виводив цю справу до центру уваги.
Офіціантка принесла їжу. Замовлення Ріццолі зайняло більшу частину столу, нагадуючи про родинне свято. Вона накинулася на їжу, вгризлася в картоплю, таку гарячу, що обпекла язика, і довелося залити пожежу колою.
Попри праведні заяви про смажену їжу, Корсак жадібно дивився на цибульні кільця. Тоді перевів погляд на свою рибу, зітхнув і взявся за виделку.
— Будеш кільця? — запитала Джейн.
— Ні, кажу ж тобі — я змінив своє життя. Той інфаркт був чи не найкращою подією мого життя.
— Серйозно?
— Так. Я худну. Кинув курити. Слухай, наче навіть волосся потрошку відростає.
Він нахилив голову, показуючи їй лисину.
«Якщо щось і відростає, — подумала вона, — то в голові, а не на ній».
— Так, я багато чого змінюю, — повторив Корсак.
Він замовк і зосередився на своєму лососі, однак, здається, без задоволення. Ріццолі мало не підсунула йому цибулю з жалості.
Але коли він підвів голову знову, то дивився вже на неї, а не на її їжу.
— Удома теж усе змінюється.
Щось у тому, як Корсак це сказав, збентежило її. Те, як він дивився на неї, наче збираючись відкрити душу. Джейн страхалася брудних деталей, але бачила, що йому конче треба поговорити.