— У чоловічому туалеті. Коли я її оглядала, вона близько тридцяти шести годин була мертва.
— І підказок щодо її особистості немає?
Мора похитала головою.
— Зважаючи на те, в якій стадії була хвороба Гансена, вірогідно, що вона нещодавно сюди приїхала. Ймовірно без документів.
Ріццолі тісніше закуталася в пальто.
— «Бен Гур», — пробуркотіла вона. — Ось що спадає на думку. Долина прокажених.
— «Бен Гур» — це просто кіно.
— Але хвороба ж реальна. Те, що вона робить з обличчям, з руками…
— Вона може сильно понівечити. Саме це жахало наших предків, саме тому від самого погляду на прокаженого люди верещали зі страху.
— Господи. Подумати тільки, що ми маємо це тут, у Бостоні. — Ріццолі здригнулася. — Страшенно холодно. Зайдімо всередину.
Вони ступили до провулка, з хрускотом зминаючи крижану кірку на слідах численних правоохоронців. Тут вітер їх не діставав, однак здавалося, що в цьому похмурому колодязі між будинками було значно холодніше. Повітря було зловісно нерухоме. На порозі ресторану лежала поліцейська стрічка.
Мора дістала ключа, вставила у висячий замок, та він не розкрився. Вона зігнулася над замерзлою замковою щілиною й почала копирсатися в ній ключем.
— Чому в них відпадають пальці? — запитала Ріццолі.
— Що?
— Чому втрачаєш пальці, якщо підчепив проказу? Це бактерії, що роз’їдають шкіру?
— Ні, проказа шкодить по-іншому. Бацили атакують периферійну нервову систему, пальці на руках і ногах втрачають чутливість. Перестаєш відчувати біль. Біль — це наша сигналізація, частина захисного механізму. Без нього можна випадково сунути пальця в окріп і навіть не відчути, як горить шкіра. Або ж не відчути, як на нозі формується мозоль. Можна знову й знову зазнавати травм, це призводить до вторинних інфекцій. До гангрени.
Мора замовкла, збентежена впертим замком.
— Дайте мені спробувати.
Вона відійшла і вдячно сунула руки в кишені, поки Ріццолі вовтузилася з ключем.
— У бідних країнах найбільше нівечать руки й ноги пацюки, — продовжила пояснювати Мора.
Ріццолі підвела до неї насуплене обличчя.
— Пацюки?
— Уночі залізають у ліжко й гризуть пальці рук і ніг, доки людина спить.
— Серйозно?
— І людина нічого не відчуває, бо проказа позбавила шкіру чутливості. Прокидається вранці, а кінчиків пальців немає. Самі лиш криваві кукси.
Ріццолі витріщилася на неї, тоді різко повернула ключа.
Замок піддався. Двері розчахнулися, відкриваючи сірі силуети меблів, що зливалися з чорнотою.
— Ласкаво прошу до «Мами Кортіни», — мовила Мора.
Детектив зупинилася на порозі, поводила «маґлайтом» по кімнаті.
— Там щось ворушиться, — пробуркотіла вона.
— Пацюки.
— Не будемо більше про пацюків.
Мора ввімкнула свій ліхтарик і пішла слідом за Ріццолі в темряву, що смерділа згірклим жиром.
— Він провів її тут, через залу, — сказала вона, ведучи промінь по підлозі. — У пилюці знайшли сліди, ймовірно, від п’ят її взуття. Він, певно, вхопив її попід пахвами й тягнув спиною вперед.
— Йому мало б бути гидко навіть торкатися її.
— Припускаю, що він був у рукавичках, бо відбитків пальців не лишилося.
— І все одно, він терся об її одяг. Піддавався інфекції.
— Ви бачите це так само, як люди в давнину, — наче один доторк прокаженого перетворить вас на чудовисько. Проказа передається не так легко, як можна подумати.
— Але ж її можна підчепити. Можна заразитися.
— Так.
— А тоді незчуєшся, як відваляться ніс і пальці.
— Це виліковна хвороба. Є антибіотики.
— Байдуже, чи виліковна, — сказала Ріццолі, повільно перетинаючи кухню. — Ми говоримо про проказу. Просто з Біблії.
Вони пройшли крізь обертові двері до залу. «Маґлайт» Ріццолі описав коло, на периферії блимнули складені стосами стільці. Вони не бачили тарганів і пацюків, однак чули слабкий шурхіт. Темрява була жива.
— Куди тепер? — майже пошепки спитала детектив, наче вони вторглися на ворожу територію.
— Ідіть далі. Праворуч буде коридор, з того краю кімнати.
Вогні їхніх ліхтариків танцювали на підлозі. Останні сліди жертви були знищені правоохоронцями, які проходили цим шляхом. Коли Мора вперше приїхала на місце злочину, поруч були детективи Кроу та Сліпер, вона знала, що вже стоїть ціла армія криміналістів, тримаючи напоготові камери, прилади та порошок для зняття відбитків пальців. Того вечора їй не було страшно.