— Це була здогадка на основі пігментації шкіри.
— То ви змінюєте здогадку, щоб пасувала до обставин?
— Ні, я змінюю її через те, що було встановлено під час розтину. Пам’ятаєте жовту нитку, що пристала до її зап’ястка?
— Так. Лабораторія волосся та волокон сказала, що це бавовна. Певно, просто шматок мотузки.
— Мотузка на зап’ястку має відганяти зло. Це звичай індуїстів.
— Знову Індія, — мовив Дін.
Мора кивнула.
— Усе зводиться до Індії.
— Черниця й нелегальна іммігрантка з проказою? Як зв’язати їх із замовним убивством? — Кроу похитав головою. — До професіоналів звертаються лише тоді, як сподіваються щось здобути.
— Або мають що втрачати, — припустила Мора.
— Якщо все це замовні вбивства, — сказав Дін, — точно відоме одне. За розслідуваннями треба дуже ретельно стежити, контролювати всю інформацію стосовно цих справ. Бо хтось стежить за всім тим, що робить поліція Бостона.
«Стежить і за мною теж», — подумала Мора, і від цієї думки спиною пробіг холод. Вона була така помітна — на місці злочину, в теленовинах. Дорогою до авто. Вона звикла бути під прицілом камер, але зараз зважала на те, що за нею можуть спостерігати й інші очі. Вистежувати. І згадалося те, що вона відчула в темряві в ресторані «Мама Кортіна», — холодний жах здобичі, яка раптом усвідомлює, що за нею стежать.
Дін сказав:
— Мені треба побачити інше місце злочину, монастир, де напали на черниць. — Він подивився на Ріццолі. — Можеш провести мене туди?
Спочатку вона не відповіла. Сиділа незворушно, не зводячи очей зі знімка мертвого Говарда Редфілда в багажнику його авто.
— Джейн?
Вона глибоко вдихнула й сіла рівно, наче раптом віднайшла в собі джерело мужності. Стійкості.
— Ходімо, — мовила вона й підвелася. Подивилася на агента. — Здається, ми тепер знову команда.
15
«Я можу з цим упоратися. Можу впоратися з ним».
Ріццолі їхала до Джамайка-Плейн, не зводячи очей з дороги, та всі її думки займав Гебріел Дін. Він без попередження повернувся в її життя, і вона досі була надто ошелешена, аби розібратися, що саме відчуває щодо цього. Шлунок скрутило, руки затерпли. Ще день тому їй здавалося, що найгірше вже минуло: трохи часу й чимало способів відвернути увагу, і вона залишить цей роман позаду. Геть з очей — геть із серця.
А тепер він знову перед очима, і в серці теж.
До абатства Грейстоунз вона приїхала перша. Зачекала на нього в автомобілі — кожен нерв гудів, тривога перетворювалася на нудоту.
«Зберися, чорт забирай. Зосередься на роботі».
Вона побачила, як за нею припаркувалося його орендоване авто.
Вийшла зі свого й радо привітала жорсткий удар вітру. Що холодніше, то краще: це допоможе їй отямитися. Джейн дивилася, як він з’явився з автомобіля, й сухо кивнула йому — привітання від колеги.
Тоді розвернулася й ударила в дзвін. Жодної паузи для розмов, щоб не добирати слів. Одразу до діла, бо тільки так вона могла впоратися з цим возз’єднанням. На щастя, скоро з будинку вийшла черниця, почовгала снігом до воріт.
— Це сестра Ізабелла, — сказала Ріццолі. — Можеш не повірити, але вона одна з наймолодших.
Ізабелла примружилася, дивлячись на супутника Ріццолі з-за ґрат.
— Це агент Дін із ФБР, — відрекомендувала його Джейн. — Я просто покажу йому каплицю, ми вас не потурбуємо.
Черниця відчинила ворота, пропускаючи гостей. Ґрати безжально грюкнули в них за спинами — холодний звук неминучості. Ув’язнення. Сестра Ізабелла одразу ж повернулася до будівлі, залишила відвідувачів у дворі. Наодинці.
Ріццолі одразу ж опанувала тишу й заходилася переказувати справу.
— Ми досі не знаємо, як він увійшов, — сказала вона. — Снігопад приховав усі можливі сліди, і ми не знайшли поламаного плюща, що вказував би на те, що через стіну хтось переліз. Головні ворота весь час замкнені, тож якщо нападник увійшов звідси, хтось з абатства мав його впустити. Це порушення правил монастиря, тож мало статися вночі, коли ніхто не бачить.
— Свідків не маєте?
— Жодного. Спочатку думали, що ворота могла відчинити наймолодша з черниць, Камілла.
— Чому Камілла?
— Через те, що ми знайшли на аутопсії. — Ріццолі віддвернулася до стіни, уникаючи його погляду, й сказала: — Незадовго до того вона народила. Ми знайшли немовля в ставку за абатством.
— А батько?
— Вочевидь головний підозрюваний, хоч ким би він був. Особу ще не встановлено, аналізи ДНК не готові. Але тепер, після того, що ти розповів, здається, ми цілком можемо копати не туди.