— Так?
— Здається, Рендолл скучив за Каміллою. Може, поставите її фотографію там, де він постійно її бачитиме? — Вона всміхнулася й відчинила двері. — Він буде дуже вдячний.
У вітальні мерехтіли різдвяні вогники.
Ворота гаража відчинилися, і Мора побачила, що орендоване авто Віктора стоїть з правого боку, так, наче йому тут місце. Наче це тепер і його дім. Вона припаркувалася поряд, різким, злим рухом вимкнула двигун. Трохи зачекала, доки ворота знову зачиняться: намагалася заспокоїтися перед тим, що мало статися далі.
Схопила валізку й вийшла з автомобіля.
У домі не поспішаючи повісила пальто, поставила сумочку. Зайшла на кухню, не випускаючи з рук валізи.
Віктор усміхнувся їй і кинув лід у шейкер.
— Привіт. От, саме роблю твій улюблений напій. Вечеря — в духовці. Намагаюся довести тобі, що від чоловіка теж може бути користь у господарстві.
Мора дивилася, як він розбиває лід у шейкері, наливає коктейль у склянку для мартіні. Передає їй.
— Це для працьовитої пані цього дому, — мовив він і поцілував її у вуста.
Вона стояла непорушно.
Віктор поволі відсторонився, вдивився в її обличчя.
— Що сталося?
Мора поставила склянку на стіл.
— Час бути зі мною щирим.
— А ти думаєш, що це не так?
— Не знаю.
— Якщо йдеться про те, що пішло не так три роки тому… Про мої помилки…
— Мова не про те, що було тоді, а про тепер. Чи ти зараз відвертий зі мною.
Чоловік спантеличено засміявся.
— Що я тепер не так зробив? За що маю вибачатися? Бо якщо ти цього хочеш, я радо вибачуся. Чорт, я ладен вибачитися навіть за те, чого не робив.
— Я не прошу вибачень, Вікторе. — Мора дістала з валізи документи, отримані від Гебріела Діна, й передала йому. — Просто розкажи мені про це.
— Що це?
— Справа поліції, отримана через Інтерпол. Стосується минулорічного масового вбивства в Індії. У маленькому селищі за Гайдарабадом.
Віктор розгорнув теку на першому знімку, скривився. Мовчки перегорнув далі й далі.
— Вікторе?
Він закрив папку, подивився на неї.
— І що ти хочеш від мене почути?
— Ти знав про різанину, так?
— Авжеж знав. Це був напад на клініку «Єдиної Землі». Ми втратили двох волонтерок, двох медсестер. Моя робота — знати про таке.
— Ти мені не розповідав.
— Це було рік тому. Навіщо?
— Бо це стосується нашого розслідування. Одна з черниць, на яких напали в абатстві Грейстоунз, працювала в цій самій клініці «Єдиної Землі». Ти й це знав, правда ж?
— Як ти думаєш, скільки в «Єдиної Землі» волонтерів? У нас тисячі медичного персоналу в більше ніж вісімдесяти країнах.
— Просто скажи мені, Вікторе. Ти знав, що сестра Урсула працювала на «Єдину Землю»?
Він відвернувся, пішов до раковини. Зупинився там, дивлячись у вікно, хоча надворі нічого не було видно — сама темрява.
— Так цікаво, — сказала Мора. — Після розлучення від тебе нічого не було чути. Ані слова.
— Треба зазначити, що ти теж не виходила на зв’язок.
— Ані листа, ані телефонного дзвінка. Якщо я хотіла дізнатися останні новини твого життя, мусила читати журнал «Піпл». Віктор Бенкс, святий гуманітарної сфери.
— Я не самопомазаний, Моро. Не повертай це проти мене.
— А тут раптом ти з’являєшся в Бостоні й дуже хочеш мене бачити. Саме коли я починаю працювати над цим убивством.
Він розвернувся до неї.
— Тобі не спадає на думку, що я справді хотів тебе бачити?
— Три роки чекав.
— Так. На три роки довше, ніж варто було.
— То чому саме зараз?
Віктор пильно вдивлявся в її обличчя, наче сподівався побачити там розуміння.
— Я скучив за тобою, Моро. Це правда.
— Але ж це не головна причина твого візиту, чи не так?
Довга пауза.
— Ні. Від початку — ні.
Відчувши раптове виснаження, Мора опустилася на стілець біля кухонного столу, подивилася на теку з клятими фотографіями.
— То навіщо тоді?
— Я був у готельному номері, вдягався. Працював телевізор. Я почув новину про напад на монастир і побачив тебе. На місці злочину.
— Тоді ти залишив перше повідомлення моїй секретарці. Того ж дня.
Він кивнув.
— Боже, яка ж ти була збіса сліпуча на екрані в тому чорному пальто! Я й забув, яка ти красуня.
— Але ж потелефонував не тому, правда? Тебе зацікавило вбивство. Ти потелефонував, бо я судмедексперт у цій справі.
Віктор промовчав.
— Ти знав, що одна з жертв працювала на «Єдину Землю». Хотів дізнатися, що відомо поліції. Що відомо мені.