— Доктор Бенкс. І я вже казав, що провів тут близько дев’яти днів. Прилетів уночі минулої неділі.
— Ви сказали, що прилетіли сюди на зустріч?
— З деканом Гарвардської школи охорони здоров’я.
— Мета зустрічі?
— Моя організація має домовленість про співпрацю з багатьма університетами.
— Ваша організація — «Єдина Земля».
— Так. Це міжнародна медична доброчинна організація. Ми відкриваємо клініки в усьому світу і, звісно ж, радо вітаємо майбутніх лікарів і медпрацівників, які хочуть стати волонтерами. Студенти здобувають реальний досвід. А ми користуємося їхніми вміннями.
— Хто організував зустріч у Гарварді?
Бенкс знизав плечима.
— Це звичний, рутинний візит.
— Хто його ініціював?
Мовчання. «Попався!»
— Ви, чи не так? — вела далі Ріццолі. — Ви зателефонували в Гарвард два тижні тому. Сказали деканові, що все одно будете в Бостоні, тож можете до нього заїхати.
— Мушу підтримувати зв’язки.
— Для чого ви насправді приїхали в Бостон, докторе Бенкс? Чи була у вас інша причина?
Пауза.
— Так.
— А саме?
— Тут живе моя колишня дружина. Я хотів її побачити.
— Однак ви не спілкувалися… скільки? Майже три роки?
— Ясно, що вона все вам розповіла. То нащо вам говорити зі мною?
— І от раптом вам так захотілося з нею зустрітися, що ви пролетіли через всю країну, навіть не знаючи, чи вона на це пристане?
— Любов іноді вимагає ризику. Це питання віри. Віри в те, чого не можеш побачити або торкнутися. Доводиться ризикувати. — Він подивився їй просто в очі. — Чи не так, детективе?
Ріццолі відчула, як шаріється, їй на мить відібрало мову. Віктор перевів запитання до неї, викрутивши так, що вона раптом відчула: ця розмова про неї. «Любов вимагає ризику».
Кроу порушив тишу:
— А вона красуня, ваша колишня, — сказав він. Не агресивно, звичним тоном чоловічої розмови, бо Ріццолі вони тепер ігнорували. — Я розумію, чому ви прилетіли сюди, щоби спробувати все налагодити. І вийшло?
— У нас все було непогано.
— Так, чув, останні кілька днів ви провели в неї. Як на мене, схоже на прогрес.
— Може, перейдемо до правди? — втрутилася Ріццолі.
— До правди? — перепитав Віктор.
— Я про справжню причину вашого візиту до Бостона.
— Може, ви мені скажете, яких відповідей чекаєте, і я вам так і відповім? Збережемо час.
Ріццолі кинула на стіл теку.
— Подивіться на це.
Віктор розгорнув її, побачив фотографії зі сплюндрованого селища.
— Я це вже бачив, — сказав він і знову згорнув її. — Мора показувала.
— Вам не дуже цікаво.
— Не дуже приємне видовище.
— Воно й не мусить бути приємним. Подивіться ще раз. — Детектив розгорнула теку, дістала один знімок, ляснула ним. — Особливо на цей.
Віктор подивився на Кроу, наче шукав підтримки проти цієї неприємної жінки, та Кроу лише плечима знизав: «що тут удієш?».
— Знімок, докторе Бенкс, — нагадала Ріццолі.
— І що саме я маю про нього сказати?
— Це була клініка «Єдиної Землі» в тому селищі.
— Хіба це так дивно? Ми їдемо туди, де ми потрібні. Тобто буває, що опиняємося в незручних, а то й небезпечних ситуаціях. — Він так і не дивився на фотографію, уникав цього страшного гротеску. — Ми платимо цю ціну, як працівники гуманітарної сфери. Ризикуємо так само, як і наші пацієнти.
— Що сталося в цьому селищі?
— Гадаю, це очевидно.
— Подивіться на знімок.
— Певен, у звіті поліції є все.
— Подивіться на клятий знімок! І скажіть, що бачите.
Нарешті він опустив очі на фотографію. Помовчав, тоді сказав:
— Обгорілі тіла. Вони лежать перед нашою клінікою.
— І як вони померли?
— Мені сказали, що там була різанина.
— Ви це точно знаєте?
Віктор подивився на неї.
— Мене там не було, детективе. Я був удома, в Сан-Франциско, коли мені зателефонували з Індії. Тож я навряд чи можу надати вам подробиці.
— Звідки ви знаєте, що це була різанина?
— Ми отримали звіт від поліції штату Андхра-Прадеш. Вони сказали, що це напад на ґрунті політики або релігії і що свідків не було через ізольоване розташування селища. Люди зазвичай уникають контакту з прокаженими.
— І все одно вони спалили тіла. Вам не здається, що це дивно?
— Чому дивно?
— Тіла склали великими купами, тоді підпалили. Здавалося б, нікому не хочеться торкатися до прокажених. То навіщо складати тіла?
— Гадаю, так ефективніше. Палити їх купами.
— Ефективніше?