— Але нічого не було.
Він кивнув.
— Ось тоді вона злякалася. Тоді засумнівалася в тому, чи можна довіряти поліції. Лише коли отець Дулін привіз її в Гайдарабад, вона відчула себе в безпеці й зателефонувала мені.
— А що ви зробили? Після дзвінка?
— Що я міг зробити? Я був на іншому кінці світу.
— Ну ж бо, докторе Бенкс. Не вірю, що ви просто сиділи у своєму офісі в Сан-Франциско склавши руки. Ви не з тих, хто пропустить щось таке.
— А що я мав робити?
— Те, що зрештою й зробили.
— І що ж це?
— Мені варто просто перевірити ваші телефонні дзвінки. Десь там буде запис про дзвінок до Цинциннаті. До корпоративного штабу «Октагону».
— Звісно, я їм телефонував: мені щойно сказали, що їхні люди спалили селище дощенту, разом з моїми волонтерками.
— З ким ви говорили?
— З чоловіком. Якимось старшим віце-президентом.
— Пам’ятаєте його прізвище?
— Ні.
— То був Говард Редфілд, чи не так?
— Не пам’ятаю.
— Що ви йому сказали?
Віктор зиркнув на двері.
— Чому мені так довго не несуть воду?
— Що ви йому сказали, докторе Бенкс?
Він зітхнув.
— Сказав, що ходять чутки про різанину в Барі. Що працівники заводу можуть мати до цього причетність. Він сказав, що нічого про це не знає, пообіцяв перевірити.
— Що сталося потім?
— Десь за годину мені перетелефонував виконавчий директор «Октагону» — він хотів знати, де я про це почув.
— Це тоді він запропонував вашій організації багатомільйонного хабара?
— Ішлося не про це!
— Я не можу звинуватити вас в угоді з «Октагоном», докторе Бенкс, — мовила Ріццолі. — Зрештою, шкоди вже було завдано. Мертвих не повернеш, тож можна хоча б скористатися трагедією заради добра. — Її голос став тихий, майже інтимний. — Так ви це бачили? Мільйони доларів можуть потрапити до кишень юристів, то чому б не приставити ці гроші до доброї справи? Це дуже логічно.
— Це ви кажете, детективе. Не я.
— А чим вони купили мовчання сестри Урсули?
— Про це треба питати Бостонську єпархію. Певен, з ними теж було укладено угоду.
Ріццолі замислилася про абатство Грейстоунз. Новий дах, ремонт. Як могли убогі сестри-черниці зберегти й відновити таку дорогу нерухомість? Вона згадала почуте від матінки Мері Климент: на порятунок прийшов щедрий спонсор.
Двері відчинилися, ввійшов Кроу з чашкою води, поставив її на стіл. Віктор швидко й нервово ковтнув. Чоловік, який від початку був такий спокійний, навіть зарозумілий, тепер здавався виснаженим, упевненість зникла.
Це був саме час для того, щоб витиснути з нього останні краплі істини.
Ріццолі нахилилася ближче, щоб завдати останнього удару.
— Чому ви насправді прилетіли до Бостона, докторе Бенкс?
— Я вам казав. Хотів побачити Мору…
— Це «Октагон» вас попросив, чи не так?
Він відсьорбнув ще води.
— Чи не так?
— Вони були стурбовані.
— Чим?
— Зараз їхню діяльність розслідує Комісія з цінних паперів і бірж. Це ніяк не стосується того, що сталося в Індії. Але через розміри гранту, отриманого «Єдиною Землею», «Октагон» хвилювався, що комісія зверне на це увагу. Що почнуться запитання. Вони хотіли переконатися, що в разі допитів ми маємо одну версію подій.
— Вони попросили збрехати для них?
— Ні. Просто змовчати. От і все. Просто не… не говорити про Індію.
— А якби вас викликали дати свідчення? Якби прямо запитали про це? Ви сказали би правду, докторе Бенкс? Що ви взяли гроші, щоби прикрити злочин?
— Ідеться не про злочин, а про нещасний випадок на виробництві.
— Це тому ви прилетіли до Бостона? Щоб переконати Урсулу теж мовчати? Щоб мати єдиний фронт брехні.
— Не брехні. Мовчання. Це різні речі.
— Тоді починаються ускладнення. Старший віце-президент «Октагону» Говард Редфілд вирішує стати донощиком і поговорити з міністерством юстиції. І не тільки поговорити — він привозить свідка з Індії. Жінку, яка приїздить, саме щоб дати свідчення.
Віктор підвів голову й витріщився на неї зі щирим подивом.
— Свідка?
— Вона була там, у Барі. Прокажена, яка вижила. Вас це дивує?
— Я нічого не знав про свідків.
— Вона бачила все, що сталося в селищі. Бачила, як чоловіки з заводу складали трупи на купи й підпалювали багаття. Як вони трощили голови її друзів і рідних. Те, що вона бачила, що вона знала, могло поставити «Октагон» на коліна.
— Я нічого про це не знаю. Мені не казали, що хтось вижив.
— Усе це мало стати відомо. Аварія, прикриття. Підкуп. Може, ви й воліли брехати, але як щодо сестри Урсули? Як змусити черницю брехати під присягою? Ось у чому проблема, правда ж? Одна чесна черниця могла зруйнувати все. Вона розкриває рота, і вісімдесят п’ять мільйонів доларів вислизають у вас із рук. І весь світ дивиться, як падає з п’єдесталу святий Віктор.