Крізь віконце вона бачила, як отець Брофі стояв над ліжком Урсули, його вуста ворушилися в молитві, що звільняла черницю від її гріхів. «А як щодо моїх гріхів, отче? — подумала вона, дивлячись на його чітко окреслений профіль. — Вас би шокувало те, що я думаю, що відчуваю до вас? Ви б очистили мене, пробачили б мені мої гріхи?»
Отець Брофі намастив Урсулі чоло олією, намалював знак хреста. Тоді підвів голову до спостерігачів.
Урсулі був час помирати.
Священик вийшов, став поряд із Морою біля віконця. До боксу ввійшли Саткліфф із медсестрою.
Те, що сталося далі, було бентежно буденним. Клацання кількох вимикачів — та й по всьому. Вентилятор замовк, міхи з сичанням перестали качати повітря. Медсестра зосередилася на серцевому моніторі, сигнали на якому почали сповільнюватися.
Мора відчула, як отець Брофі підсунувся ближче, наче запевняючи її, що він поряд, якщо її потрібно втішити. Але він навіював не втіху, а збентеження. Жагу. Вона не зводила очей з драми, що розігравалася за віконцем, а сама думала: «Завжди не ті чоловіки. Чому мене ваблять ті, кого не можна або ж не варто мати?»
На моніторі з’явився перший непевний сигнал серця, тоді другий. Позбавлене кисню серце боролося навіть тоді, як його клітини помирали. Воно билося, затинаючись, аж до останніх посмикувань шлуночкової фібриляції. Морі довелося притлумити в собі інстинкт, укорінений багатьма роками медичної освіти й практики. Цю аритмію не лікуватимуть; це серце вже не врятувати.
Нарешті лінія вирівнялася.
Мора сперлася на стіну боксу, спостерігаючи за тим, що було після того, як Урсула відійшла. Вони не марнували часу на жалобу чи роздуми. Лікар Саткліфф приклав стетоскоп до грудей Урсули, похитав головою й вийшов. Медсестра вимкнула монітор, зняла дроти й крапельниці: бригада з моргу вже була в дорозі.
Морина місія підійшла до кінця.
Вона залишила отця Брофі біля боксу, повернулася до пульта медсестер.
— Я дещо забула, — сказала вона черговій.
— Так?
— Нам для звітності потрібні дані найближчих родичів. У карті я побачила лише телефон монастиря. Я так розумію, вона має племінника. У вас є його номер?
— Докторко Айлс?
Вона розвернулася й побачила, що отець Брофі вже стоїть поряд, застібаючи пальто. Він усміхнувся, наче вибачався.
— Перепрошую, не хотів підслуховувати, але тут я можу допомогти. Ми зберігаємо контактну інформацію родин наших сестер у парафії. Я пошукаю вам номер і тоді перетелефоную.
— Це було б дуже доречно. Дякую.
Вона взяла свою копію карти й розвернулася до виходу.
— Ще дещо, докторко Айлс.
Мора озирнулася.
— Так?
— Знаю, зараз не найзручніша для цього мить, але мені все одно хочеться це сказати. — Він усміхнувся. — Веселого вам Різдва.
— І вам теж, отче.
— Може, якось зайдете в гості? Просто привітатися?
— Спробую, — відповіла Мора.
Знаючи, що це ввічлива брехня. Що найрозсудливіше буде піти геть від цього чоловіка й не озиратися.
Так вона й зробила.
На виході з лікарні на неї налетів порив холодного повітря. Вона тісніше закуталася в пальто й рушила назустріч крижаним обіймам вітру. У цей святий вечір вона йшла сама, маючи за компанію хіба що свої папери. Перетнувши гараж, більше нікого не побачила й чула лише власні кроки, що відлунювали бетонною підлогою.
Вона прискорилася. Двічі затрималась, щоб озирнутися й переконатися, що ніхто не йде слідом. Дійшовши до автомобіля, важко дихала. «Я бачила забагато смертей, — подумала вона. — Тепер всюди її відчуваю».
Вона сіла в авто й замкнула двері.
«Веселого Різдва, докторко Айлс. Що посієш, те й пожнеш, і сьогодні ти пожинаєш самотність».
Коли вона виїжджала з парковки, змушена була примружитися: у дзеркалі заднього огляду яскраво засвітилися фари. Просто за нею виїжджало ще одне авто. Їй стало цікаво, чи це не отець Брофі. І куди він може їхати на Святвечір? Додому, до своєї парафії? Або ж затримається сьогодні в церкві, втішаючи всіх самотніх парафіян, яких може туди занести?
Задзвенів мобільний.
Мора викопала його з сумочки, розкрила.
— Докторка Айлс.
— Привіт, Моро, — промовив її колега, Ейб Брістол. — Що це за сюрприз ви мені надсилаєте з лікарні Святого Франциска?
— Я не можу провести цю аутопсію, Ейбе.