Вона вірила коханому, але все-таки лист шпигонув її в саме серце. Ім'я Авіадори розбудило приспаний спогад про оту жінку в коридорі, що так зухвало дивилася на неї. Тереса насупила брови й опустила руки. Мимоволі згадувала всі дрібниці в одязі, манерах, поведінці Рохеліо, що останнім часом впадали їй в око. Він тепер в усьому наслідував Пако й ходив понурий та роздратований, виправдовуючи це браком грошей. Тереса, байдужа до матеріальних благ, не раз казала йому:
— Чого ти мучишся? Усе так просто: якщо не буде чим платити за дві кімнати, житимемо в одній, а коли й за неї важко буде платити, я піду працювати, адже багато жінок самі заробляють собі на хліб.
Але тепер, коли цей брудний лист пробудив у душі першу підозру, Тереса, всупереч своєму оптимізмові, питала себе: невже тільки грошова скрута так змінила вдачу й звички коханого, що часом здається, ніби це зовсім інша людина? Тривожні думки снувалися в голові. Невже ота жінка зможе відбити в неї Рохеліо? Та ні, він не здатний на таке… Спробувала думати про інше, й одразу, наче від бальзаму, стало легше. Щоправда, радість від побачення з дітьми трохи потьмарилась.
Тереса машинально пройшлася по квартирі, потім відчинила балкон, незважаючи на холодний вітер. Кімнат було не впізнати: підлога блищить, пофарбовані стіни й чисті нові шибки аж сяють. Колись Рохеліо цілий тиждень наводив красу в квартирі — лагодив меблі, чіпляв картини, збирався обклеїти стіни новими Шпалерами, та невдовзі забув про це, захоплений новими фантазіями. А сьогодні тут потрудилася Домінга.
Тереса згадала, що ще надворі їй хотілося їсти, але тепер чомусь не відчувала голоду.
Хвилин через десять із кухні прийшов хлопчик з тацею, над якою здіймалась легенька біла пара. В кімнаті приємно запахло. Тереса невдоволено махнула рукою;
— Постав на стіл, — і пішла зачинити за ним двері, щоб ніхто більше її не турбував. Та на порозі вже стояла Карлота — сусідка, що Сварилася з коханцем, коли Тереса вперше ввійшла до цього дому.
— Можна?
— Заходьте, — байдуже обізвалася Тереса. Дівчина була одягнута по-домашньому: простенька спідничка поверх сорочки і довгий плащик з чорного шовку, що сягав їй за коліна. Особливою вродою Карлота не відзначалась; впадали в око хіба що її свіже личко, гнучка талія й красиві зуби, якими вона пишалась.
Гостя пильно подивилася в обличчя Тересі, потім обвела поглядом кімнату.
— Пробач, що я тебе турбую. Ті бешкетники з одинадцятої (то була кімната студентів) так розігралися, що подерли мені плаща. Якби мій чоловік побачив, дав би мені чосу… Є в тебе шовкові нитки?
Не чекаючи запрошення, вона сіла на стілець, але сіла скраєчку, ніби підкреслюючи цим, що прийшла ненадовго.
— Я заглядаю час від часу до їхньої кімнати, бо мені нудно. До того ж вони непогані хлопці… Я ніколи б не змогла жити так, як ти, зачинившись у чотирьох стінах.
Подібні слова Тереса не раз чула й від хазяйки, яка казала, що всі в будинку дивуються з такої її поведінки. Вона всміхнулась і, подаючи нитки, мовила:
— Так мені краще й спокійніше.
Карлота пильно глянула на Тересу, намагаючись зрозуміти, чи правду вона каже, й зневажливо знизала плечима.
— Може, й так. Тільки ось що я тобі скажу — не молися на мужчин. Якщо вони не йдуть до жінки, значить, тікають од неї!.. Я все віддавала чоловікові, а він закохався в багату сеньйориту, за два місяці облагодив одруження і покинув мене на вулиці, як собаку…
Чому Тереса зблідла, почувши ці грубі слова? Що могло бути подібного між падінням цієї лінивої, розбещеної і злиденної жінки та благородним почуттям Тереси, заради якого вона пішла на все? Чи між Рохеліо й тим незнайомим чоловіком, що втік з дому коханої і пішов до церкви з іншою, — який між ними міг існувати зв'язок?.. Тереса глянула на скривджену жінку з цікавістю і співчуттям. Але помітила в її чорних очах лиховісний блиск і насторожилась.
А Карлота без угаву говорила про чоловіків, про їхню невдячність та підлість і раптом згадала в розмові Авіадору, стежачи краєчком ока, яке враження це справить на Тересу. О, тая розпусниця вміє експлуатувати коханців і тягти з них грошики — недарма ж бо мав власний автомобіль, слуг і рахунок у банку! Вона ніколи нікого не любила, але чоловіки просто божеволіють од неї, забуваючи про все на світі…
Тереса мовчала. Ледве стримувала себе, щоб не кинути в обличчя цьому ницому створінню все, що думала про знамениту Авіадору та про всю мерзенну зграю з їхнього будинку, до якої належала й Карлота. Нарешті холодно глянула на співрозмовницю.