Ля Пляс о’Зерб була непоказним майданом правильної форми та пропорцій, обрамленим з усіх чотирьох боків шестиповерховими будинками. З кожного його кута вели вузенькі дороги та проходи. У центрі розташовувався пишно прикрашений фонтан вісімнадцятого сторіччя з фігурою Нептуна. Позираючи з-під капелюха, Леоні, спонукана почуттям обов’язку, прочитала табличку на фонтані, однак визнала його позбавленим смаку й не стала коло нього затримуватись.
Віти крислатих платанів утрачали листя, а те, що лишалось, осінь розфарбувала в мідно-червоні, блідо-зелені й золотисті кольори. Повсюди виднілися парасольки та яскраві зонти. Вони затуляли від вітру й дощу, який то припускав, то припинявся, сплетені з вербових гілок кошики зі свіжими фруктами, зеленню й осінніми квітами. Жінки з обвітреними обличчями й у чорному вбранні продавали з плетених кошиків хліб і козячий сир.
На превеликий подив і радість Леоні, майже ввесь фасад однієї зі сторін площі займав великий універмаг. Великі літери його назви були прикручені дротом до кованих перил балкона — «ПАРИЖ-КАРКАСОН». Хоча було лише на третю, на столах перед входом в універмаг уже розкладали уцінені товари. Під навісом зі спеціальних металевих гачків звисали мисливські рушниці, готовий одяг, козуби, усіляке кухонне начиння, пательні й навіть духовки та пічечки.
Треба буде купити Анатолеві якесь мисливське причиндалля.
Однак ця думка зникла, не встигши як слід утвердитись у Невідомості. Річ у тім, що грошей у Леоні було обмаль, а взяти товар у кредит вона не мала змоги. Тож дівчина стала захоплено походжати біля входу, роздивляючись крам. У цьому місці — принаймні, їй так здалося — усі продавці (жінки та кілька чоловіків) мали всміхнені та щирі обличчя. Дівчина прицінялась до овочів, терла в руках зелень, вдихала аромат квітів із довгими стеблами, тобто робила те, про що й мріяти не могла в Парижі.
Передивившись усе, що можна було побачити на Пляс о’Зерб, Леоні вирішила пройтися провулками, що оточували площу. Вона рушила в західному напрямку й опинилася на Кур’єр Маж, вулиці, де розташовувалась контора адвокатів Ізольди. У ближньому її кінці розмішувались переважно контори та ательє. Леоні на мить затрималася коло майстерні Тісу Катала. Крізь скляні двері їй було видно виставку тканин усіляких кольорів і різноманітних швацьких матеріалів. На розкритих дерев’яних віконницях висіли пришпилені вирізки зі зразками чоловічих та жіночих мод, починаючи від чоловічих прогулянкових костюмів і закінчуючи жіночими загортками та вечірніми сукнями.
Леоні стала роздивлятися швацькі матеріали й при цьому час від часу поглядала в бік адвокатських контор, сподіваючись уздріти Анатоля й Ізольду. Проте оскільки їх ніде не було видно, Леоні поступово захопилася спокусливими принадами крамниць, що стояли далі.
Потім вона пішла в напрямку річки, а Маріета попленталась позаду. Коло закладу, що торгував антикваріатом, Леоні зупинилась і стала роздивлятися товар крізь грубе листове скло. Потім вона натрапила на бібліотеку, у вікнах якої виднілися дерев’яні шафи, повні книжок із червоними, зеленими та синіми шкіряними корінцями. З будинку номер сімдесят п’ять, де розташовувалась бакалійна крамниця, линув різкий запах меленої та смаженої кави. Леоні трохи постояла біля крамниці, вдивляючись усередину крізь високі вікна. Там, на скляних і дерев’яних полицях, було виставлено різноманітні сорти кавових бобів та всіляке причандалля для кави: кавники для вогнищ і кавоварки для плит. Над входом було зазначено «Elie Huc». У сусідній крамниці висіли разки сухих ковбас, неподалік продавали жмутки чебрецю, шавлії, розмарину, а поруч на столі стояли тарілки та банки з маринованими й соленими овочами та фруктами.
Леоні вирішила купити щось Ізольді на знак вдячності за цю поїздку до Каркасона. Залишивши коло входу Маріету, котра чекала її, стривожено заламуючи руки, Леоні ввійшла до «Печери Аладіна» й вийшла звідти за десять хвилин, тримаючи білий паперовий пакунок із запашними арабськими кавовими зернами та скляною баночкою цукрованих фруктів. Їй дедалі більше набридало стривожене обличчя Маріети й те, що вона ні на крок від неї не відставала.