Мередіт посміхнулась у відповідь.
Вона пригадала всіх привидів, що торкнулися її життя. Маргарита Верньє на цвинтарі Семетьєр де Пассі. Цвинтар у Мілуокі, неподалік від того місця, де зустрічаються три річки. На ньому спочив вічним сном її прадід — Луї-Анатоль Верньє, французький солдат і американський громадянин. Згадала вона Луїзу Мартін, піаністку, чий прах розвіяли по вітру. Свою рідну матір, поховану на тих берегах, де сонце сідає за озеро Мічиган. Утім, найбільше Мередіт думала про Леоні, яка спочила в мирі на території маєтку Домен де ля Кад.
Повітря, вода, вогонь, земля.
— Дякую, — сказала Мередіт, коли аплодисменти стихли. — Дякую всім вам за те, що прийшли.
ПРИМІТКА АВТОРКИ ПРО КАРТИ ТАРО ВЕРНЬЄ
Таро Верньє — вигадана колода, придумана спеціально для «Зруйнованої гробниці». Її намалював художник Фінн Кемпбел-Нотман на основі класичної колоди Рейдера Вейта (1910).
Думки фахівців стосовно місця походження карт Таро є різними. З однаковою ймовірністю ним можуть бути і Персія, і Стародавній Єгипет, і Туреччина, й Індія. Проте вважається, що у своєму сучасному вигляді карти Таро вперше з’явилися в Італії в середині п’ятнадцятого сторіччя. Існують сотні колод — і щороку в продажу з’являються нові. Однак найпопулярнішими залишаються марсельські карти Таро, характерні яскравими жовтими, блакитними та червоними кольорами, а також сюжетно-тематична універсальна колода Вейта, вигадана 1916 року англійським окультистом Артуром Едвардом Вейтом та ілюстрована американською художницею Памелою Колмен Сміт. Саме ці карти використано для пасьянсу у фільмі про пригоди Джеймса Бонда «Живи сам і дай померти іншим».
Для охочих дізнатися більше про Таро існує чимало книжок та веб-сайтів. Найкращим і найповнішим довідником є «The Complete Illustrated Guide to Tarot» (авторка — Рейдер Поллак), опублікований видавництвом «Element» 1999 року.
ПОДЯКИ
Мені надзвичайно поталанило, що в процесі написання «Зруйнованої гробниці» я мала змогу користуватися підтримкою, порадами та практичною допомогою багатьох людей. Самозрозуміла річ, що всі можливі помилки стосовно фактів або ж їх тлумачення цілком належать виключно мені.
Мій агент Марк Лукас був і є не лише неперевершеним редактором і просто добрим приятелем, він ще й постачає кольорові стікери для приміток, і цього разу вони — червоні! Дякую також усім членам Ліги американських письменників за їхню копітку працю та допомогу, а особливо — Еліс Сондерс, Люсінді Бетрідж та Петрі Льюїс. Я вдячна Нікі Кеннеді за її ентузіазм, Сему Едінборо та його команді з Міжнародної лінгвістичної асоціації, а ще — моїй подрузі та землячці по Каркасону Кетрін Еклз із літературної агенції «Anne Loise Fisher».
Мені неабияк пощастило, що в Сполученому Королівстві мої твори видає «Оріон». А все почалося з Малькольма Едварда та незрівнянної Сьюзан Лемб. Над «Зруйнованою гробницею» видавець Джон Вуд (супер-енергійний), редактор Женев’єва Педж (супер-професійна й терпляча) та літературний співробітник Джейн Селлі працювали невтомно, не покладаючи рук і перетворили цей процес на суцільне задоволення! Дякую також усім, часто — невідомим, героям та героїням виробництва, продажу, маркетингу, реклами тощо, а особливо — Ґебі Янґ, Маркові Рашеру, Далласу Мандерсону, Джо Карпентеру та всім-всім зі Служби довідок.
У Сполучених Штатах я хочу висловити подяку Джорджеві Лукасу та моїй прекрасній редакторці в «Putnam» — Рейчел Каґан.
А також Анет Вебер у Дремері, Німеччина; та Філіпу Дорі й Ізабелль Ляфон у місті Латт, Франція.
Особливу подяку складаю авторові й композитору Греіу Ньюну, котрий допоміг мені з пасажами Фібоначчі й написав прекрасний музичний твір «Гообниця, 1891», який міститься в книзі та її аудіо-варіанті. Я також дуже вдячна Фінну Кемпбелу-Нотманові та мистецькому відділу видавництва «Оріон» за вісім карт Таро Верньє.
Хотілось би також подякувати тлумачам і палким прихильникам Таро по обидва боки Атлантики. Вони щедро ділилися порадами, пропозиціями та своїм досвідом — особливо дякую за це Сью, Луїзі, Естель та Полу; крамниці «Таємниці» в Ковент-Гардені; Рубі (вона ж — письменниця Джил Доусон) за те, що ворожила для Мередіт; а також усім тим, котрі побажали лишитися неназваними.
У Франції я щиро дякую Мартінові Рушу та Клоді Льот-Азема в Мірепуа; Режині Фуше в Рен-ле-Бені; Мішелю та Роландові Тілам за те, що дали ознайомитися зі щоденником; мадам Брейто та її команді в Каркасоні; а також П’єрові Санчезу та Шанталь Білат за практичну допомогу впродовж останніх вісімнадцяти років.