Гугу ніби вітром здуло.
— Радже, до Крафта! — покликав Абрахамс.
Радж зрозумів, що містер Джері провадить якесь своє слідство і що перед цим була вже мало не сварка. У куточку стояв заплаканий Гуга. У Крафта й Судзіра розчервоніло-збуджені обличчя. Хлопець торкався за свіжий синець під оком. У другому кутку кабінету був Малу.
— Я не винен, містере Крафт, не винен! — схлипував хлопець. — Не звільняйте мене! Риба була не гнила, хай Абрахамс скаже… Та й не їдять дельфіни протухлу!.. Не могла Джейн отруїтися рибою!
— Радже, ти сідай поки що, — показав йому Крафт на стільця, але Радж сідати не хотів, усі стояли. — А вам, містере Судзір, дозвольте оголосити догану. Розпускати руки — дикунство, пробачте… Ви могли йому брейк… зламати, значить, щелепу, — а далі Крафт ще більш пом'якшив тон: — Це просто непристойно. Якщо вам хочеться нарікати на роботу Гуги, ви скажіть мені. Тільки я маю право карати, я господар тут, а не ви!
Радж дивився на Судзіра. У дресирувальника було чорняве, аж синє, худе обличчя. На щоках провалини, рот саркастично й зневажливо усміхається — одним кутком.
— Гуго, він тебе ударив? За що? — запитав Радж, поглядаючи то на хлопця, то на Судзіра.
Гуга прикусив губу, відвернувся до вікна. Воно сиділо глибоко, ніби в ніші, а стіни кабінету тут, у піддашку, нависали всередину.
— Як завжди — ні за що, — відповів за нього Радж. — То чому ти не впявся йому нігтями в пику, якщо не подолаєш у бійці? Чому дозволяєш так себе кривдити? Ти ж уже дорослий… Та врешті-решт і містеру Крафту можна поскаржитись.
Радж підійшов до хлопця, тернув йому долонями під очима. І зрозумів, що не треба було цього робити. Від такого співчуття Гуга ще більше засмутився.
— Не плач. Більше він тебе не зачепить. А якщо зачепить, то матиме справу зі мною. Це я при всіх кажу.
Судзір скривився ще зарозуміліше. Обернувся йти, але кинув через плече, ніби всім робив велику ласку:
— Я відміняю ранкову виставу.
— Як відміняю?! — Крафт аж скипів. — Як відміняю, коли вже квитки продають?!
— А ви гарантуєте, що все пройде добре, не зірветься? Що дельфіни слухатимуться? — Голос Судзіра був крижаний аж до сухості. — Мені здається, містере Крафт, у ваших же інтересах відмінити одну виставу, ніж… Бо коли щось станеться, то на весь Рай піде розголос: «У дельфінарії нема на що дивитися, сама халтура. Не йдіть, тільки гроші викинете!» Полічіть, які можуть бути у вас втрати, ви людина освічена… — І грюкнув за собою дверима так, що затряслась уся будівля.
— Навіжений… Чи бачите? Він же мед! — похитав головою Крафт і пішов за стіл у своє крісло. Розстебнув більше комір білої сорочки, глянув на великі крила вентилятора, що ледь ворушилися під стелею і не давали ніякого вітру. Видно було, що Крафтові у печінках сидить Судзір, але нічого не вдієш. Не подобається ніс, але ж не поміняєшся ним з іншою людиною.
— Малу… Ти можеш іти. Скажеш по дорозі касирці, хай повісить об'яву: «Вистава об 11.00 не відбудеться через технічні причини. Адміністрація просить пробачення. Продані квитки дійсні на 14.00». І хай продає тільки зі штампом «14.00». І ти, Гуго, іди займайся спокійно своєю справою… Та вмийся, а то мене нудить на тебе дивитися. П'ятнадцять років, а ти все ще такий маленький…
Голос у Крафта був стомлений, але Ради; у не здавалося, як у ті рази під час розмов, що Крафт не тільки трохи неправильно будує фрази, але ще й розігрує роль бідолашного і обманутого всіма простачка..
— Друже Абрахамсе… Тобі таке завдання. Привезеш лікаря з приватної клініки Ентоні Рестона. Патологоанатома. Ріже тих, хто помер. Хай подивиться нашу Джейн… — Містер Джері говорив тихо, ніби на похоронах, і Радж ще раз подивувався: не схожий чоловік на самого себе.
Коли і за Абрахамсом зачинилися двері, Крафт сказав Раджу:
— Що ти думаєш про все це? Ти знаєш, що я маю на увазі.
— Здогадуюсь. Я вже думав… Здається, що — ні. Розумієте? Ніякого відношення до загибелі Джейн «тріада чайна» не має.
— І я такої думки. З їхньою жорстокістю і швидкістю на розправу — і така делікатна помста. Але на всякий випадок хай подивиться лікар. Цікаво, що він скаже…
«Говорити йому чи ні про нічний обстріл?» — подумав Радж перед тим, як іти. І сам собі похитав головою: не скаже. Невідомо, що захоче зробити Крафт. Може, просто надумає звільнити, щоб позбавитися від небезпечного працівника, який уже вдруге потрапляє в таку ситуацію.
Розділ сьомий
Янга обмацали, обшукали, штовхнули в машину. Затиснутий між двома дорослими, Янг не бачив, якими вулицями машина мчить, куди повертає. Їхали довгенько — тільки це й відчув. І ще дивувався: чому отого чоловіка з баулом не посадили з ним — машина ж була велика, фургон на сім місць.