— У нас ще є малий басейн — з рибами і черепахами. Якби ти погодився іноді й там поплавати, було б просто о'кей! На буксирі в черепахи? Публіка любить незвичайні штучки.
— А Гуга там плавав?
— Ні. Мені здається, Гуга навіть плавати не вмів. Жодного разу його у воді я не бачив. — Крафт відімкнув вхідні двері, штовхнув їх. — Ну от, бачиш — міні-коридорчик, двічі мокрою ганчіркою змахнеш — і добре, — помахав поперед себе рукою, ніби показував, як прибирати. — А от у кабінеті… — ступив два кроки, сунув іншого ключа в інші двері, потягнув їх на себе. — А от у кабінеті…
На підлозі біля дверей лежав блакитний конверт, такий самий, якого бачив Янг у Судзіра. На ньому були написані друкованими літерами два слова: «Джеральду Крафту». Містер закректавши зігнувся, підняв конверт, покрутив його між пальцями. Поштового штемпеля на конверті не було. Янг обійшов Крафта і побачив, що його обличчя стривожене, а рука з конвертом дрібно тремтить.
— Ага, так про що я говорив? — схаменувся містер Крафт. Руку з конвертом він опустив униз.
— Про кабінет. А тільки я хочу сказати одразу, що в малому басейні я плавати не буду. Та іі Радж не дозволить. Янг вирішив сховатися за брата. Дай цьому містеру палець, то він і руку відкусить.
— Ну ми про це ще будемо говорити. І з Раджем поговоримо… Протирати тут будеш підлогу, стіл, стільці, табурет, лампу, телефон, вентилятор настільний, сейф, підвіконня… На столі нічого не переставляй, місцями не міняй. Корзинку зі сміттям можеш виносити не щодня, усі папери з неї обов'язково спалювати. Читати нічого не треба, нічого тебе не повинно цікавити.
— Я такий самий конверт учора в Судзіра бачив. Йому якась китаянка разом з квітами піднесла, — несподівано для себе сказав Янг. Тота виривався з рук, скавучив, йому хотілося побігати.
— Такий чи цей самий? Що було написано на ньому?
— Не помітив.
— Такі конверти можна купити на кожному розі, і в кожному готелі. І на кожному який-небудь заклик. Тут: «Наркотикам — бій! Врятуємо націю від «білої смерті»! От… Сьогодні можеш тут не прибирати, а завтра — прошу. Усе, що буде потрібно для цього, питай у Абрахамса. Ну я тебе не затримую… — Містер Крафт знову втупив очі у конверт.
Янг вишмигнув за двері. З'їхав на поручні сходів, сівши бочком, і відразу пустив Тота погуляти.
Почув, що біля «резиденції» Судзіра гомін. Упізнав голоси Раджа й Судзіра, попрямував туди.
— Ти магнітофона не брав? — Голос Судзіра був злісний.
— Коли-и?! Навіщо?! Учора я пішов з Янгом раніш за тебе. Ти ще збирався з аквалангом на глибину лізти… І не забувай, я тебе скоріше можу звинуватити в чому хочеш: це ти маєш ключ від моєї комори, а не я під твоєї, — казав Радж теж уже роздратовано.
— Не заходь! Сліди затопчеш… — Судзір розчепірившись на дверях, загородив рукою вхід. Біля ніг у нього стояв чорний «дипломат», з яким він завжди приходив на роботу.
Радж усе-таки заглянув у «резиденцію» поверх Судзірової руки. Янг теж сунув голову в двері — нижче його руки. І справді, усередині було все порозкидано, дельфінчики валялися де попало.
— І хто тут що шукав? Хотілося б мені знати… І невже ти не чув ніякого шуму? — поцікавився Судзір.
— Я спав, — відрубав Радж. — А що ще пропало?
— Не знаю. Дельфінчики, здається, всі… Магнітофон на столі стояв, на видноті — немає. Добре, що «дипломат» не залишав на ніч. Я до тебе занесу його, хай у коморі побуде поки що… І ходімо до Крафта, треба дзвонити в поліцію… І хай виставу відміняє. — Судзір мацнув п'ятірнею Янга за обличчя і грубо відштовхнув. Янг трохи не хапнув зубами за палець, долоня Судзіра смерділа якимись ліками.
Янг перший примчав до дверей Крафта, не стукаючи, натиснув на ручку…
Містер, багровий, налитий кров'ю, сидів у єдиному м'якому кріслі перед своїм столом. Голова закинута на спинку, рот трохи роззявлений. На колінах лежав надірваний блакитний конверт, а під опущеною до підлоги, ніби неживою рукою — невеличкий папірець. На їхній тупіт і грюкіт не ворухнувся.
Радж перший опинився біля містера Крафта, посмикав його за плече, більше розстебнув сорочку, взявся за пульс.
— А-а, це ти, Радж… — розплющив тремтячі повіки Крафт. Вони були червоні, водянисто-набряклі. — Там… Там… — злегка ворухнулася права рука на поруччі, вказівний палець кивав кудись на стіл. Крафт знову прикрив повіки, задихав уривчасто, стогнучи.
Судзір зайшов за Крафтів стіл, відчинив праву шухляду, забрязкотів чимось металевим і скляним. От уже руки Судзіра над столом, у них складений шприц з голкою. Взяв у шухляді якусь ампулу, відламав голівку і набрав з неї шприцом ліки. Робив усе впевнено, ніби лікар. Висмикнув з розетки електричний шнур від лампи.