АНЦРУСЯК Михайло (1899, с. Молодятин Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 5-ї сотні УСС.
АНТОНЯК-молодший Юрко (1897, с. Голови Косівського пов., тепер Верховинського р-ну —?). Десятник УСС. Поранений 29 квітня 1915 р. на г. Маківці кулею "дум-дум" у плечі і осколком гранати у праве коліно.
АРСЕНИЧ Андрій Миколайович (1899, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 1985, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Учасник Першої світової війни. Після розпаду Австро-Угорщини служив в УГА. Ініціатор відновлення читальні "Просвіти" (1924). У 1926–1931 pp. перебував у Канаді. Повернувшись у рідне село, працював касиром у кооперативі "Май", матеріально підтримував "Рідну школу". Згодом — член ОУН, голова сільради. Щоб уникнути арешту за перебування сина Миколи в УПА, перейшов на нелегальне становище. Арештований 8 березня 1946 року. Звинувачувався у тому, що був "заступником начальника караулу" куща самооборони села (1944). Військовим трибуналом військ МВД Станіславської області 12 липня 1946 р. засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував в Архангельську і Комі АССР (1948–1955). Після повернення із заслання не міг прописатися в рідному селі, тож виїхав до Одеської області, де в 1960-х pp. працював пастухом у радгоспі. Доживав віку в рідному селі, але не у своїй хаті, бо її розібрали більшовики. Реабілітований 13 листопада 1991 року.
АРСЕНИЧ (КОВТКІВ) Василь Антонович (1895, с. Березів Нижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 1937). Старшина УГА. Народився в сім'ї селянина-лісоруба. Вчився у вижницькій гімназії. За уряду ЗУНР — начальник охорони транспортів у м. Станіславі. Відступив за Збруч. У лавах ЧУГА воював проти поляків. 1922 року демобілізувався. Працював у Запоріжжі в робітничо-селянській інспекції, потім — інструктором Житомирського обкому ВКП(б), секретарем райкому ВКП(б)у Коростені, головою райвиконкому в м. Малині. Розстріляний.
АРСЕНИЧ Іван Антонович (1898, с. Березів Нижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 1937). Вояк УГА. Брат В. А. Арсенича. Воював проти поляків під Львовом, потім у ЧУГА. 1926 року закінчив Харківський університет. Працював директором школи в Запоріжжі. Розстріляний.
АРСЕНИЧ (САРАМЧИКІВ) Іван Миколайович (1889, с. Березів Нижній Коломийського пов., тепер Косівського р-ну — 1927). Старший десятник 24-го Коломийського піхотного полку, хорунжий УГА, вчитель. Закінчив учительську семінарію (1913). Учасник Першої світової війни. Разом зі старшинами-односельцями R Арсеничем, І. Ґеником-Катунівим та ін. брав участь у підготовці перевороту 1 листопада 1918 р. у Коломиї. На початку лютого 1919р. Начальна команда (далі НК ~ Ред.) УГА прислала його з постою у Ходорові до Державного секретаріату шляхів, пошт і телеграфів у Станіславі для організації польової пошти. Арсенич розробив план організації польової пошти за зразком польової пошти колишньої російської армії. В УГА очолював польову пошту полку. 1920 року перебував у ЧУГА. Залишився в УССР 1921 року в Одеській області одружився з цілителькою Ганною Бурець. Вчителював, згодом став директором школи, ого дружина листувалася з родичами чоловіка, що проживали в Нижньому Березові, який належав тоді до Польщі. Через це була 18 січня 1938 р. арештована. Загинула в тюрмі. Їхні сини Володимир та Леонід — мешканці Одеси. Леонід, коли довідався, що маму безпідставно репресували, на знак протесту в 1960-х роках вийшов із КПСС.
АРСЕНИЧ Михайло Антонович (1899, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 1967, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Вістун УГА. У складі Гуцульського пробойового куреня воював під Львовом проти поляків. З частинами УГА відступив до Чехо-Словаччини. Працюючи в залізничній поліції в Ужгороді, допомагав переправляти зброю і медикаменти будьонівцям, які 1920 року воювали в районі Стрия. За це арештований чеськими властями. Утік до Відня, звідки в 1924 р. повернувся додому. Польська поліція, звинувативши його у шпигунстві, протримала 7 тижнів у коломийській тюрмі. В Нижньому Березові брав участь у громадсько-політичному житті як член "Просвіти" та "Рідної школи". У 1939 р. — начальник міліції, а 1940 року — інспектор фінвідділу в с. Яблунів. 1943 року арештований гестапо. 1945 року повернувся в рідне село. Від 1953 р. працював у колгоспі бригадиром будівельної бригади та служив дяком у церкві.
АРСЕНИЧ (МАРУСИК) Петро Михайлович (10.07.1894, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 29.09.1976, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Четар УГА. Учасник Першої світової війни. Учасник встановлення української влади на Коломийщині 1 листопада 1918 року. Від 1925 р. учителював у с. Гринівці, Чорних Ославах, а в 1940–1957 pp. - у с. Мишині. Написав спогади про с. Березів Нижній і свою родину. Вів щоденник про службу в австрійській армії та УГА.