Гулівер цього на щастя не бачив. Інакше б і справді заревів би від досади.
Віконтеса хльоснула хлопця черговий раз батогом і запитала:
- Ти хотів стати хоч колись у житті таким Всемогутнім як Бог?
Хлопчик-капітан кивнув:
- Іноді й хотів... Хоча часом думаєш, а що можна зробити для людей, щоби вони були тобою задоволені?
Дівчинка помітила:
- Перетворити, наприклад, усіх людей як це у нас на дітей!
Гулівер похитав головою:
- Стати, наприклад юнаками та дівчатами по двадцять років, я думаю, охоче б погодилися б практично всі люди. А от щодо дітей, у мене є великі сумніви! Адже в дитячому тілі ти не можеш, отримувати задоволення від занять коханням!
Віконтеса хихікнула і відзначила:
- Ну, якось не дуже від цього засмучуємося. У нас приносить дітей дракон. І це вирішує усі проблеми! Звісно, є певний страх перед смертю. Люди вірять у безсмертну душу, але ніхто її існування не довів! І у вас людей також!
Гулівер знизав плечима і помітив:
- Є й християни, які не вірять у безсмертну душу. Вони буквально розуміють слова: душа, що грішить, нехай помре. Хоча в Біблії написано, що люди вже від народження, мертві в очах Бога!
Дівчинка хихикнула і відповіла:
- А по качані! Точніше, вести полеміку про релігію можна дуже довго і без сенсу.
Ти краще заспівай щось веселе!
Гулівер узяв і заспівав;
Немає дрібниць у розкладі пекла,
Будь-який привід для риса як гачок.
Якщо благодаті у світі немає Господньої,
Тобто пекла вир недалекий!
Адже зло настільки полюбилося світлу,
Як острівці без компасу добра.
Хоч героїзму доблесті оспівано -
На ділі Цар Всесвіту - Сатана!
Жорстокий у світі цьому процвітає,
Хто жалості не знає - той король!
Капкани є під пальмою навіть раю,
А де добро? Його мізерний нуль!
Будь-яку віру можна спокусити,
Будь-яка слава пахне, знай петлею...
У пісочниці шиплять підступно гади -
А хочеться світ осяяти мрією!
Прагнеш до світла, але в темряві витаєш,
Полювання обдарувати, але порожня кишеня!
Якщо жити не хочеш жалюгідним папугою,
Іди на підлість, хитрість та обман!
Гидко навіть жити під шаром слизу,
Де без підтримки даху - ні кроку!
Душею мчить немов сокіл виси,
Але тіло в болоті, меч блищить ворога!
Як вийшло, що померкло щастя?
І чому всюди правити зло?
Невже Богу не вистачає влади
Щоб навічно всіх вело добро?
Адже людина не створена бузувіром,
Адже в кожному серці є фонтан кохання.
Ну чому не знають люди заходи,
А щастя будують лише на крові?!
Відповіді сам знайти, на жаль, не можеш,
Так у світі з віку страшно повелося...
І біси тобі корчать страшно пику,
І, здається, забув людей Господь!
Але я не вірю - зло не всемогутнє,
Тільки треба волю стиснути в кулак!
Тоді зникне, в пекло порив ведучий,