ТРОЦЬКИЙ(завівся, до Каменєва). Ти, пархатий жид! На кого ти бочку лайна котиш?! На мене?! На того, хто революцію звершив!
КАМЕНЄВ (до Троцького). Чиє б нявчало, а твоє мовчало! Глянь на себе у дзеркало! Ти ж сам вилитий жид з пейсами!
ЛЕНІН(до всіх). Припиніть чубитись, більшовики! Справді, з методом батога ми трохи загнули, особливо з тим секретним рішенням Ради Робітничо-селянської оборони України від 25 травня про ліквідацію Махна у найкоротший термін. Ви думаєте він про неї не знає? (звертається до Дзержинського). Феліксе Едмундовичу, знає про неї Махно чи ні?
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ. Знає, Володимире Іллічу. Його агентура проникла в усі ешелони нашої влади.
ЛЕНІН. Ось вам ще одна квіточка.
СТАЛІН(колишній агент царської охранки). Я впевнений, що й серед нас є хтось із його сексотів. І те, що ми зараз говоримо не для історії, Махнові буде відомо принаймні завтра обов'язково (всі винувато схилили голови. Тільки Ленін з недовірою і цікавістю дивився на присутніх, перехиляючи то вліво, то вправо свою надмірно велику голову).
ЛЕНІН(після того, як Сталін закінчив свою промову). Так от, товариші більшовики-сексоти, передайте Махнові, якщо не сьогодні, то завтра обов'язково, що ми його все-таки нагороджуємо орденом Бойового Червоного прапора (пауза). Наш метод батога йому до фені, то, гадаю, він клюне на "пряник". Бо усі народні месники надто полюбляють ордени й медалі і навіть усякі ювілейні значки. Така вже природа виходців із народу — їм би свої груди перетворити в іконостас, і то буде найвище їхнє блаженство (велика пауза). На цьому поставимо крапку. За роботу, товариші, за роботу... Чаювання закінчилося.
Усі виходять.
...Україна. Гуляйполе. Центральний штаб Повстанської армії. Кабінет Махна. За столом сидить і щось пише сам "батько". Входить Льова Задов.
МАХНО(підняв голову). A-а, Льова. Що там у тебе нового про цього отамана "всієї Херсонщини, Таврії і прочая, і прочая"?
ЗАДОВ. Григор'єв шле тобі у Гуляйполе телеграму за телеграмою, в яких сповіщає, що він бореться проти комісарів і їхніх надзвичайних комісій, а також наполягає на негайному приєднанні тебе до нього.
МАХНО(скипів). Щоб я приєднався до цього поміщицького шароварника й зрадника революції?! Та ніколи! Махно ні до кого не приєднується і над ним немає і не буде довіку ніякої влади! (пауза) Де ці телеграми?
ЗАДОВ. Їх усі перехоплюють більшовицькі телеграфісти. Але зміст телеграм мені відомий через наших людей у штабі Червоної Армії.
МАХНО(має на думці Григор'єва). Придурок нещасний!.. Навіть не спроможний належно передати телеграми. Тепер у більшовиків є вже й докази, що я в одній запряжці з Григор'євим. Отже, не бачити нам від них ні зброї, ні одягу, як своїх вух.
ЗАДОВ. Одна його телеграма дійшла до нас поза увагою червоної агентури.
МАХНО. Не перехопили?
ЗАДОВ. Так. Ось вона (виймає з кишені папір, читає написане). "Батьку! Чого ти дивися на комуністів? Бий їх! Отаман Григор'єв."
МАХНО(знову сердито). Чуєш, Льово! Григор'єв уже думає, що він — Наполеон, а я в нього — один з багатьох генералів і наказує мені бити комуністів. Наче я сам не знаю, що з цими підлотниками робити. Він нас, повстанців, компрометує. Його необхідно зняти.
ЗАДОВ. Твій наказ, батьку, для мене — закон і "Альоша, ша”! Ми заманимо його у твій штаб і тут йому зробимо "кришку".
МАХНО(вийшов з-за столу, пройшовся по кабінету із закладеними за спину руками). Де на сьогодні знаходиться штаб того гетьмана-самозванця?
ЗАДОВ. В районі Єлизаветграда.
МАХНО. У Гуляйполе він приїхати не зможе. На його шляху — і більшовики, і Денікін. Тоді ми приїдемо до нього. Як у таких випадках каже моя Галина? (пауза): "Коли гора не йде до Магомета, тоді Магомет іде до гори". Отже, ми пробиваємося до Григор'єва.
Наступного дня після цієї розмови приїхав у Гуляйполе Катеринославський більшовик-чекіст Микита Макуха. Звісно, він завітав до Нестора як до свого земляка й товариша юності, запросив його з Галиною у гості до своєї коханки Нюсі. Великий з багатьма кімнатами будинок "батькової" кухарки-удовиці на кілька днів перетворився в суцільне гульбище. Сп'янівши, Махно і Макуха присягалися у вічній дружбі між ними, цілувалися. Для цього у "батька" і в чекіста — у кожного з них окремо — були свої вагомі причини. Так, уже в перший день приїзду, підвипивши і залишившись наодинці з Нестором, Микита повідав отаману, як він сказав, велику таємницю: