Але я цього не зробила. Я просто дивилась на нього з обережністю і повторювала:
— Як цікаво, Томмі.
Потім він промовив:
— Я тобі вже казав, Кет, що Рут про тварин нічого не знає.
І коли він це промовив, то наче пригадав усе інше — а насамперед те, чому ми взагалі почали розмовляти про цих тварин, і вся енергія випарувалась із його обличчя. І ми знову йшли мовчки, а коли опинилися на Гай-Стрит, я мовила:
— Знаєш, Томмі, якщо навіть у твоїй теорії щось є, існує набагато більше моментів, які нам треба вивідати. Наприклад, як пара подає свої кандидатури? Що вони повинні робити? Щось я ніде не бачила спеціальних бланків для цього.
— Я теж про це думав.
Його голос знову став тихим і урочистим.
— Як мені здається, спосіб тільки один. Знайти Мадам.
Я подумала про це хвильку, тоді сказала:
— Це може виявитись непростим завданням. Нам же про неї нічого невідомо. Навіть імені її ми не знаємо. Пам’ятаєш, якою вона була? Вона воліла, щоб ми до неї навіть не наближались. Якщо уявити, що нам вдалося б її вистежити — я не думаю, що це чимось допомогло б.
Томмі зітхнув.
— Я знаю, — сказав він. — Ну, гадаю, ми ще маємо час. Ніхто з нас поки що не поспішає.
Коли ми повернулись на парковку, небо знову захмарилось і ставало доволі холодно. На інших і натяку не було, тож ми з Томмі сперлись на машину і дивились у бік поля для міні-гольфу. Тепер ніхто не грав, тільки тріпотіли на вітрі прапорці. Мені більше не хотілося говорити про Мадам, Галерею і т. д., тож я дістала з сумочки касету Джуді Бріджвотер і почала її роздивлятися.
— Дякую, що купив її мені, — сказала я.
Томмі усміхнувся.
— Якби я підійшов до тієї коробки, а ти дивилася б на платівки, я б перший її знайшов. Бідному старому Томмі не пощастило.
— Яка різниця. Ми знайшли її тільки завдяки тому, що тобі це спало на думку. Я взагалі забула історії про загублений закуток. Після того, як Рут отак пішла, я мала кепський настрій. Джуді Бріджвотер. Моя давня подруга. Наче ми з нею не розлучались. Цікаво, хто її тоді вкрав у мене?
Ми мовчки дивились на вулицю, виглядаючи решту.
— Знаєш, — сказав Томмі, — коли Рут сказала таке, а я побачив, як ти засмутилась…
— Облиш, Томмі. Тепер усе вже гаразд. І я не збираюсь повертатися до цієї теми, коли вона повернеться.
— Ні, це не те, до чого я веду.
Він відступив від машини, повернувся і притиснув ногою передню шину, наче хотів перевірити її міцність.
— Коли Рут почала все це говорити, я усвідомив, навіщо ти переглядала порножурнали. Ну добре, не те щоб усвідомив. Це лише теорія. Ще одна з моїх теорій. Але коли Рут наговорила всякого, у мене наче в голові клацнуло.
Я знала, що він на мене дивиться, але зосередила погляд попереду і не відповідала.
— Але я все одно не розумію, Кет, — нарешті мовив він. — Навіть якщо Рут правду каже, а я так не думаю, то чому ти шукаєш своє «ймовірне я» в старих порножурналах? Чому твоя модель мала б бути однією з тих дівчат?
Я стенула плечима, так і не дивлячись на нього.
— Я не кажу, що в цьому є сенс. Я просто це роблю.
Мої очі наповнились сльозами, і я намагалась приховати їх від Томмі. Але голос мій затремтів, коли я промовила:
— Якщо тебе це так дратує, я більше цього не робитиму.
Не знаю, чи Томмі побачив мої сльози. На ту мить, коли він наблизився до мене і стиснув моє плече, я вже себе опанувала. Він робив так час від часу, це не було чимось новеньким. Але чомусь я відчула себе краще і усміхнулась. Тоді він трохи відсторонився від мене, однак ми все одно майже торкались одне одного, стоячи поруч і спираючись на машину.
— Добре, нехай у цьому немає сенсу, — сказала я. — Але ж ми всі цим займаємось, хіба не так? Ми всі думаємо про власну модель.
Зрештою, саме тому ми сьогодні сюди приїхали. Ми всі цим займаємось.
— Кет, не хвилюйся, я нікому не розповів. Про той випадок у бойлерній. Не розповів ані Рут, ані комусь іншому. Просто я не доганяю. Не розумію, навіщо.
— Ну добре, Томмі. Я тобі розповім. Можливо, коли ти довідаєшся, сенсу в цьому також не буде, але принаймні знатимеш. Просто іноді, час від часу, на мене накочують по-справжньому сильні почуття, коли я хочу сексу. Іноді це так находить, що протягом години чи двох мені просто страшно. Часом мені здається, що я могла б і з Кефферсом це зробити, так все погано. Ось чому… це єдина причина, чому я зробила це з Гюї. І з Олівером. Це не означає нічого справжнього. Вони мені навіть не дуже подобаються. Я не знаю, в чому річ, і потім, коли все минає, мені страшно. Ось чому я почала думати, що це мусить чимось пояснюватись. Мабуть, це якась моя особливість.