Коли озвався перший представник гальорки, Уркгарт уже заздалегідь знав, що той скаже. Адже вони завжди ставлять такі передбачувані питання. Мова піде про короля. Мадам спікер схоче заперечити, але прем'єр-міністр усе одно відповість на це питання. Підкреслить принцип, що монарх має бути поза політикою. Засудить погано замасковану спробу втягнути його в партизанську війну. Натякне на те, що будь-який дурень може виявити проблеми, а людина відповідальна шукатиме їхнє розв'язання. Заохочуватиме їх наробити якомога більше галасу, навіть якщо це означатиме вечір приниження прем'єр-міністра, але це їх міцно зв'яже з королем, щоб вони вже ніколи не змогли розплутати ці вузли. Тоді й тільки тоді настане час зіштовхнути його величність з вершини гори.
— Чорт! Чорт! Чорт!!! — відскакувала від стін лайка: це Стемпер дав волю своєму гніву, на мить заглушивши телевізійний коментар.
Саллі й Уркгарт були не самі. З ними був Стемпер, який облаштувався в одному з великих шкіряних фотелів у кабінеті прем'єр-міністра і збуджено пожирав телерепортаж і власні нігті. Уперше з моменту початку їхніх стосунків Саллі ділила товариство Уркгарта ще з кимось. Можливо, Уркгарт хотів, щоб інші знали про неї, що вона стала таким собі символом статусу, ще однією опорою його мужності й еґо. А можливо, йому потрібні були глядачі — свідки чергового його тріумфу. Якщо так, він має бути дуже засмучений сценами, які зараз розгортаються перед їхніми очима.
— Приголомшливим фіналом королівського туру сьогодні стала заява прес-секретаря короля, Девіда Майкрофт, про його відставку,— проспівав репортер.
— Я — гомосексуаліст.
Фотографії Майкрофта були не дуже чіткі — обличчя було надто темне на тлі ясно освітлених автобусних вікон, але і цього було досить. В оточенні колег, він ділився новинами, як робив багато років,— гравець, що працює на авдиторію. Це був не втікач, який не дивиться в очі, спітнілий, загнаний в кут, припертий до стіни. Це була людина, яка цілком тримала себе в руках.
— Я сподівався, що моє приватне життя лишатиметься приватним і не заважатиме моїм обов'язкам у роботі на короля, але більше я не маю в цьому певності. Тому я подаю у відставку.
— Яка була реакція короля? — у питанні репортера чувся виклик.
— Не знаю. Я не казав йому. Коли я останнього разу попросив дозволити мені піти у відставку, він мені відмовив. Як ви всі знаєте, він — людина, повна співчуття і розуміння. Але завдання монарха важливіше, ніж у простого смертного, зокрема і прес-секретаря, і тому я взяв на себе обов'язок звільнити короля від відповідальності, публічно оголосивши про свою відставку перед вами. Сподіваюся лише, що його величність зрозуміє.
— Але, заради всього святого, яким чином гомосексуальність може завадити вашій роботі?
Майкрофт надав своєму обличчю виразу насмішкуватого подиву.
— Ви у мене питаєте?
Він засміявся, наче на невибагливий, але вдалий жарт. Ні ворожості, ні вишкіру загнаного звіра. Боже мій, це була чудова вистава.
— Прес-секретар повинен бути каналом для новин, а не їхнім об'єктом. Домисли про моє особисте життя зробили б мої професійні обов'язки неможливими.
— Чому ви крилися всі ці роки? — це озвався Рочестер із заднього сидіння автобуса.
— Крився? Я не крився. Нещодавно розпався мій багаторічний шлюб. Я завжди був вірний дружині, і я глибоко вдячний їй за ті щасливі роки, які ми провели разом. Але з розлученням прийшло нове розуміння і, можливо, останній шанс, щоб бути людиною, якою, можливо, я завжди й хотів бути. Я зробив цей вибір. Я не шкодую.
Щиро й відверто він перейшов до тактики нападу. У будь-якому разі, більшість присутніх тут були його старими колегами, друзями, і ніщо не могло приховати атмосфери співчуття й доброзичливості. Майкрофт добре обрав і момент, і своїх допитувачів.
Уркгарт вимкнув телевізор, хоча журналіст продовжував сагу про королівського помічника, якого, за його словами, «всі дуже шанують і люблять»: голос звучав на тлі кадрів зі щойно завершеного туру.
— Егоїстичний покидьок,— пробурмотів Стемпер.
— А я думала, ви й хотіли його викинути,— подала репліку Саллі.
— Ми хотіли, щоб його повісили на шибениці, а не врочисто проводжали під оплески натовпу, а тут аж у вухах лящить,— відрізав Стемпер. Саллі підозрювала, що його дратує її присутність у товаристві, яке раніше було суто чоловічим.