Умови життя, оточення не можна розуміти як ту силу, яка лише протидіє розвитку того чи іншого організму. В цих умовах життя, як і в самому організмі, діють дві цілком протилежні антагоністичні сили. Одна сила сприяє розвитку всього живого, друга — навпаки, затримує, бореться проти всього живого. У світі постійно відбувається боротьба цих двох сил — сили життя і сили смерті. Ця боротьба відбувається не хаотично, не сліпо. Добре. Нехай тополя набула своєї форми в боротьбі за існування, тягнучись до сонця серед інших дерев. Це можна припустити. Ну, а як, по-вашому, виробився парашут з насінням кульбаби? Не знаєте?
Чому на яблуні ростуть яблука, а не самі зернятка? Думаєте для того, щоб ви могли їсти їх? Ні. Яблуня підживлює своїм плодом землю для свого насіння. Хто це придумав?
А хто придумав те, що плоди яблуні можуть їсти люди і тварини? Хто придумав те, що насіння кульбаби чи інших трав поїдають птахи і не дають їм прорости?
За фізичною боротьбою світу не можна не помітити інтелектуальної боротьби в ньому, яка приводить до видимої рівноваги його і яку ви й називаєте об’єктивними законами.
Ось перед вами літають мухи. Якими вони вам видаються? Страшні чи ні? Боїтеся ви їх?
— Мух я не боюся. Я лише не люблю їх. Я бджіл боюся.
— А ви собі уявіть, що було б, якби ці мухи розмножувалися у сто разів більше, ніж розмножуються вони тепер, якби муха жила не одне літо, а тридцять років, якби мух не поїдали птахи.
Андрій замислився.
— Мухи, — продовжував Ефір, — в такому разі знищили б усе живе на землі й самі б загинули.
— Можливо, — подумавши відповів Андрій. Вони все далі заходили у глиб парку і ті лавки, які подекуди траплялися їм на шляху, траплялися дедалі рідше.
Андрій відчув утому в ногах і запропонував своєму співрозмовникові сісти. Лавка була в тіні дерев, сонце вже не палило їм голови, свіжий вітерець повівав на них з гущавини дерев, і Андрій знову відчув усім тілом приємну насолоду.
— Сила смерті, як і сила життя, — продовжував Ефір, сидячи на лавці, — не тільки постійно витають над усяким існуванням, але й глибоко проникають у все існування і ведуть там свою боротьбу. Все живе розвивається чи завмирає під дією цих двох сил, які тиснуть на нього ззовні й зсередини. Одна зберігає життя, а друга руйнує. Народившись, людина, як і кожен організм, починає вмирати. Та в молодому організмі сили життя значно сильніші, ніж сили смерті, і, тільки досягнувши середнього віку, сили смерті починають перемагати сили життя.
— Ви мені говорите те саме, що говорить релігія, — перебив Ефіра Андрій. — Є добрий і злий дух. Злий дух весь час шкодить людині, а добрий їй допомагає.
— А ви знаєте, що в тому релігійному твердженні, до якого ви відноситесь так скептично, є відповідна істина. Людина своїм чуттям пізнала на собі дію цих двох сил. Але вона фактично забарвила своє перше істинне пізнання, уявивши ці сили подібно до себе, надала казковості та загадковості їм і цим викликала сумнів до свого першого пізнання.
— Це добре, що ви мені заперечуєте, — сам себе перебив Ефір, — у суперечці народжується істина. Але чи подобається вам тема наших розмов?
— О, так. Саме ці питання турбують мене вже давно.
— Добре. Я хочу, насамперед, дати вам уявлення про походження цілого світу, а тоді перейдемо до його окремих частин, зокрема розглянемо і походження органічного світу.
Ваші сучасні матеріалісти, користуючись діалектикою, по суті не відкидають боротьби двох протилежних сил, але самі собі заперечують, як діалектики, коли визнають боротьбу лише внутрішню, а зовнішню відкидають.
Гляньте навколо себе, і ви побачите довгий ланцюг різноманітних явищ, що виникають, розвиваються, занепадають і гинуть у лещатах цієї боротьби.
Увесь світ складається з окремих явищ. Усі ці явища органічного і неорганічного світу мають свій початок, розвиток, занепад і кінець. Жодне явище не виникає само по собі, а бере свій початок від іншого явища під дією сторонньої сили.
Ось цей дуб виріс із зернятка, яке проросло під дією сонячного тепла й земної вологи. Закопайте зернятко на метрову глибину в землю, і воно ніколи не проросте. Покладіть зернятко під сонце без вологи і воно навіки засохне.
Спилять і спалять люди цього дуба, чи всохне він і зотліє — виникнуть нові явища: горіння, тління. На місці попелу чи трухлявини виросте трава, нові дерева, попіл дуба послужить живленням для нових рослин, але ніколи з попелу не воскресне той самий дуб.