Андрій на цей раз не дуже злякався голосу, оскільки був підготовлений до цього ходом своїх думок, проте заговорив так, ніби був здивований:
— О, ви вже тут, пане Ефіре? Так швидко? Не встиг я подумати про вас, як ви вже біля мене.
— Я тут уже давно. Ось сиджу і слідкую за вашими думками, а ви мене не зауважуєте. Ну що ж? Тепер ви задоволені: відпустку одержали, грошей маєте досить?
— О так! Але ось з виграних мною п’ятидесяти тисяч не видали навіть половини.
— Це нічого. Поки що вам цих грошей вистачить, а як витратите, прибудуть ще.
— А ви звідки знаєте, що прибудуть?
— А звідки я знаю про те, що ви сьогодні виграли гроші? Ви ж мені про це не говорили.
— Справді! Я вам цього не говорив. Звідки ви довідалися? Ви були в ощадкасі?
— Ні, в ощадкасі я не був. Та ж ви мені не повірите, якщо я вам скажу, що виграти ці гроші вам допоміг я.
— Як то так?
— А так: на тиражі виграшів я направив руку, яка тягне жеребки на номер і серію вашої облігації.
— Я вам повірю, якщо ви зараз скажете мені номер тієї облігації, бо ж в такому разі ви мали б добре знати його.
— Номер серії 033532, номер білета 38, — спокійно виговорив Ефір.
Андрій простягнув йому руку на знак подяки.
— Може вам за цю послугу дати якусь частину з мого виграшу? — запитав він Ефіра.
— Мене ваші гроші цікавлять так, як вас торішній сніг. Я виключно для вас це зробив.
— Так, звичайно, нащо вам наші гроші, як ви не з нашої планети, — продовжував Андрій.
— Я сьогодні, — тихим приємним голосом заговорив Ефір, — хотів би продовжити нашу розмову, розпочату в парку. На ті питання, які стурбували вас сьогодні, я дам відповідь згодом. До того ж взагалі вас турбують не лише ті питання, які прийшли вам на думку сьогодні під впливом розмови в ощадкасі. Правда ж?
— Безперечно, так, — відповів Андрій, поринаючи в мислі.
— От хіба вас не цікавлять такі питання, — продовжував Ефір тихим голосом, — як походження світу, як виникнення та розвиток життя на землі, походження людини, сучасний стан людства та його майбутня доля?
— Ці питання не те, що цікавлять мене, а просто з’їдають мій розум, бо на них я ніде не знаходжу такої відповіді, яка б мене задовольнила.
Сказавши це, Андрій зайняв напівсидячи положення та зосередив всю свою увагу на Ефірові, який у ледве освітленій місячним світлом кімнаті виділявся малопомітним силуетом.
— Над першими трьома питаннями, — продовжував Ефір, — людство вже б’ється дуже давно, про що вам відомо. І все ж на сьогодні жодна наука, ніяка філософія не дала ще такої відповіді, яку б можна було назвати правдивою, яку б людський розум не в спромозі був піддати сумніву.
— Це правда, — перебив Андрій, — що відкриє в цій галузі один вчений, те спростує інший. І не знаєш, кому й вірити.
— Так от минулого разу я звернув вашу увагу на те, що весь світ, який оточує нас розвивається у глибокому протиріччі, у жорстокій боротьбі двох начал. Двох начал! Підкреслюю це. Всі явища світу, — говорив я, — перебувають у лещатах зовнішньої і внутрішньої боротьби двох антагоністів. Ви не будете заперечувати проти того, що весь довколишній світ, світ, який ви бачите і відчуваєте, все те, що ви називаєте матерією, складається з живого і неживого, або як говорять ваші вчені, органічної і неорганічної природи, що живе від неживого рельєфно відрізняється своїми властивостями, що ототожнювати їх ми не маємо найменшого права.
І далі: людина при найменшій здатності до спостереження та аналізу не може не зауважити такої особливості в природи: все живе стає мертвим, а мертве ніколи не стає живим.
— Це правильно. Та дозвольте вам повідомити, пане Ефіре, що наша наука в останні роки вже доходить до того, що скоро створить живий організм із неживої матерії, — зауважив Андрій.
— Ваша наука має лише голу надію на це, але нічого не створила. Мені ці спроби добре відомі. І не створить. Вона тільки повторює помилки середньовічних алхеміків, які також перетворювали неживу матерію на живий організм, і більш нічого. Скажу вам відразу, що такого перетворювання людині взагалі ніколи не вдасться зробити, бо це належить не до її можливостей.
До цього питання ми ще повернемося тоді, коли я буду пояснювати походження життя. Зараз я хочу пояснити походження світу, бо без розуміння походження світу неможливо зрозуміти походження життя на землі.
— Слухаю.
— Дві протилежні сили борються в довколишньому світі, що видно з аналізу явищ природи. Видно, що ця боротьба відбувається не хаотично, а підлягає відповідним законам, які створюють гармонію цієї боротьби. Гармонію, через яку людині важко розпізнати саму боротьбу.