— Мені доводиться вірити вам, — сказав Андрій з ноткою глуму в голосі, — бо я не маю найменшої можливості перевірити правдивість ваших тверджень.
— Звичайно, безпосередньо перевірити мої твердження ви не маєте можливості, оскільки ви дуже мала клітина в цьому не вимірюваному вашим уявленням процесі. Людина має надто короткотривале життя, щоб спроможна була спостерігати такі космічні явища. Але ви можете моїтвердження перевірити силою логіки.
Цей процес, який ґрунтується на боротьбі двох антагоністичних сил і який є фактично не що інше, як колосальне явище, ви можете пізнати через аналіз дрібних і великих явищ, які ви спроможні спостерігати на землі. Для цього я перед поясненням виникнення всесвіту навів вам декілька прикладів діалектичного розвитку будь-яких явищ, вказав на дві протилежні сили, що пронизують всесвіт, з чим ви погодились і мені здається, ми мусимо тепер дійти згоди.
Я не хочу вам на доказ існування двох сфер наводити за приклад самого себе, як представника однієї з антагоністичних сил, бо знаю, що й моє існування ви ставите під сумнів.
— Ах, так! — вигукнув Андрій і аж підвівся у своєму ліжку — Тепер мені зрозуміло, хто ви такий! Аж ось коли стало зрозуміло! Але дозвольте поцікавитися: якої сили ви є представник, благородної чи неблагородної?
Ефір усміхнувся у відповідь.
— Це вже я надаю вам право визначити самому. А, до того ж, — продовжував Ефір знову лекційним тоном, — найвизначніші ваші теоретики матеріалізму, хоч і намагаються довести безпочатковість і безконечність існуючого світу, матерії тобто, як вони називають всесвіт, об’єктивної реальності, даної нам у відчутті, як каже Лєнін, все ж вони, ці теоретики, в той час, коли стоять на діалектичному розумінні світу, не помітно для себе і мимо свого бажання приходять до того самого висновку, який я щойно зробив. Цитую слова Енгельса:
— Рушійне начало всякого розвитку — поділ на протилежності, їх боротьба і розв’язання.
Якщо хочете перевірити точність наведеної цитати прошу заглянути в «Анти-Дюрінг», сторінка 313, видання 1949 року. Ось у цих словах і висловлено те, що я вам довів упродовж усіх наших розмов.
Що означає «рушійне начало всього розвитку»? Це фактично є визнання початку існуючого світу, бо розвиток за діалектикою матеріалізму поза матерією не мислимий. А слова «начало», «боротьба», «розв’язання» вказують на початок, розвиток, занепад і неминучість кінця всесвіту. Тут досить виразно вказано і на основи виникнення світу — «рушійне начало», тобто сили, які привели до виникнення матерії. Ці сили — казав Енгельс, — є «поділ на протилежності». Хіба це не те саме, що я вам говорив? І хіба це не пряме заперечення твердження сучасного підручника діалектичного матеріалізму, що вийшов 1954 року під редакцією Александрова, де на сторінці 19 написано:
«Матеріалісти стверджують, що матерія вічна і безкінцева, що світ не має ні початку, ні кінця, як в часі, так і в просторі».
— Мені здається, що ви мене починаєте переконувати, — промовив, задумавшись, Андрій.
— Я знаю, — продовжував Ефір, — що саме вам тяжко собі уявити. Ту субстанцію, яка існувала до матерії, ті сили, які породили ваш світ. Це справді уявити тяжко, але деякі сліди цих сил ви можете виявити. Ви досить добре ознайомлені з будовою і роботою атома, правда, в межах сьогоднішнього людського пізнання. Проте й цього досить. Знаєте, що діяльність внутрішньої системи атома ні трохи не відповідає особливостям матерії, а сам факт розкладу атома категорично заперечує думку про те, що поза матерією жодної іншої субстанції не існує. Та ж для кожної людини, яка володіє знанням настільки, щоб могла зрозуміти внутрішні процеси атома і яка фанатично не схиляється перед теорією матеріалізму, мусить бути зрозуміло, що матерія є не єдина субстанція, на якій ґрунтується світ, що матерія скоріше наслідок, ніж початок.
Розкриття людиною внутріатомних процесів категорично спростовує погляд на світ, як на виключно матеріальний процес.
Ось тому ваші теоретики і вдаються до складного маневрування. Щоб врятувати свою матеріалістичну теорію, Ленін розширює саме поняття матерії, називає її «об’єктивно існуючою реальністю, даною нам у відчутті» і фактично тут саме і заплутується остаточно, бо ж за цим визначенням нема ніякої відмінності між матерією і безматеріальним простором. Безматеріальний простір існує об’єктивно так само, як і матерія, люди його відчувають завжди поруч з матерією.
Хай вас закопають живцем у землю і ви моментально відчуєте брак потрібної вам кількості безматеріального простору, підніміться в літаку на висоту десять тисяч метрів і ви відразу відчуєте на собі тиск занадто великої кількості без матеріального простору.