Ваші матеріалісти намагаються довести цілком протилежне, тобто що живе виникло з мертвого, з неживого. Для цього у них жодних підстав немає, проте вони пнуться щосили до того, щоб підтасувати природу під свої догадки і до своєї теорії. Вони присвятили цьому завданню не один десяток років, проте наслідків ніяких не добилися.
— Дечого добилися, — заперечив Андрій.
— Я знаю про ці наслідки. Коацервати вашого Опаріна — це просто жалюгідна аналогія зовнішнього вигляду і більше нічого. Створені Опаріним коацервати чисто фізичний процес мертвої речовини, такий же як, наприклад, кристалізація солі в ропі. Вірити у кооцервати Опаріна, як у початкову форму життя — це те саме, що вірити в те, що вода загориться на тій підставі, що вона така ж прозора, як і спирт.
Відкриття Лепешинською життя поза клітиною в живому організмі не є на користь матеріалістичного трактування походження життя. Навпаки, воно підтверджує думку ту, що живий організм — це не лише матеріальний процес, що живий організм включає в себе силу, яка стоїть над матеріальними процесами.
Проте, маю визнати, що ваш Опарін натрапив на правильний шлях, коли почав шукати початок життя не в себе на землі, а на сонці. Але його обмеженість сучасною матеріалістичною метафізикою зупинила його лише на розумінні аналогії процесів сонця і процесів земного життя в наявності тут і там однакових вуглеводнів.
— Виходить, початок життя треба шукати на сонці? — знов насмішкувато запитав Андрій.
— Не тільки на сонці, — спокійно відповів Ефір, — а в інших космічних процесах, що відбуваються поза землею, на сонці вже не початок, а переходова ступінь життя.
— Ви мені вибачте, шановний пане, але це мені нагадало одну з комедій Аристофана, де він критикує тих софістів, які твердили, що життя на землі є тільки дрібні догораючі вуглини великого вогню-сонця.
— Як вам не дивно, але ці давні софісти мали рацію в своїх твердженнях. І зараз я вам це докажу. Я повертаюся назад. Висновок наш був такий: все живе стає мертвим, все мертве не стає живим. Спеціальних доказів цьому твердженню наводити нема потреби. Приклади смерті ви зустрічаєте щодня. Піймайте муху, спаліть її на вогні, чи роздушіть — і, запевняю вас, вона не оживе навіть через тисячу років.
Водночас із цим із спостережень над життям землі ми маємо зробити ще один висновок: всі живі організми — рослини, тварини, люди — живуть і розвиваються на ґрунті речовин загиблих організмів. Ні одне дерево, ні одна стеблина не виросте, якщо ґрунт під нею не підживлений прахом їхніх попередників. Думаю, що цьому ви повірите?
— Але ж мох виростає на голому камені? — заперечив Андрій.
— Мох виростає лише на тому камені, який має на собі хоч маленькі щілини, в яких затримується порох, залишки живих організмів чи рослин, що й становить ґрунт, для живлення цієї рослини. На відшліфованому мармурі чи на склі мох ніколи не виросте.
— Це правда, — погодися Андрій.
— Отже, живий організм може існувати лише тоді, коли був перед ним інший живий організм, який вмер і своїм прахом створив ґрунт для існування нового організму.
Бачите, яке тут коло, з якого виходу здається, нема. Правда?
Припустімо, що на землі, на якій досі не було ніякої організації природи, якимсь чудом сам по собі створився найпростіший організм. Чи міг би він проіснувати хоч одну секунду без потрібного живлення?
— Секунду може і зміг би проіснувати. Ростуть же рослини в самій воді.
— У самій воді, в якій нема потрібних для живлення бактерій, не виросте нічого. А бактерії — це вже є живі організми.
— Це справді цікаво, — задумався Андрій, — тут направду якесь зачароване коло. Як же ж ви поясните початок життя на землі.
— Якщо ви шукатимете початок життя за методом сучасного матеріалізму, тобто, від найпростішого до найскладнішого, то ви цього початку ніколи не дошукаєтеся. З нічого нічого не утворюється. Якби земля не мала сама в собі життя, то це життя саме по собі на ній ніколи б не утворилося.
Ефір деякий час помовчав, давши Андрієві подумати, а потім продовжував:
— Я думаю, що мені нема потреби вам доказувати, що сонце виділяє з себе стільки енергії, що ця енергія давно вже перевищила всі його запаси, що сонце в силі управляти всіма планетами його системи і надавати сили до життя найдрібнішій комасі та рослинці на тих же планетах. Звідки ця сила? Річ у тім, що землю не можна розглядати відірвану від сонця, а сонце не можна розглядати відірвано від усіх процесів космосу. Сонце є лише один із джерел боротьби двох протилежних сфер у безмежному космічному процесі. З цих сфер і концентрується сила в сонці, постійно поступають все нові агенти з однієї і другої сили, що й створює таку величезну енергію.