– Залізна птаха, залізна птаха! – кричали вартові. Я побіг на стіну разом з іншими. Цього разу летів не безпілотник, а гелікоптер, здається, «Мі-171». Він облетів курінь і полетів на північний захід, у бік куреня Мухи, звідки ми приїхали. На стіну прибігли і Непийпиво з Понамкою.
– З Застави ознаймили, що таких птах пролетіло три, – тихо сказав Непийпиво. Став поруч зі мною, то звертався до мене. – Я розказав стріляти і по них.
– Ці можуть відповісти, вони озброєні гарматами.
– Подивимося. Напрод!
Збігли зі стін і вирушили. Непийпиво наганяв коня, слуги ледь поспішали за нами. Вже далеченько від’їхали від куреня, коли до нас кинулося кілька слуг, що охороняли рабів на полях. Непийпиво не звернув на них уваги, а я подумав, що просто так би не кидалися, щось їх налякало. Зупинив коня, чекав їх.
– Там скинули з птахів якусь скриню! Чорну! Стоїть! – закричали слуги і вклонилися мені.
– Красю, ми поспішаємо! – закричала Понамка, яка повернулася зі мною.
– З гелікоптерів щось скинули! Треба подивитися, – відповів я їй.
– Скинули? – Понамка махнула рукою Непийпиву. Той поскакав до нас. Був дуже роздратований, але коли дізнався, у чому справа, то сам наввипередки помчав дивитися. Слуги провели нас до поля, посеред якого дійсно стояв великий чорний ящик. Поруч лежали мотузки, на яких його спустили. Я постукав. Ящик був із заліза. І в ньому було багато отворів, що розходилися колами по боках ящика.
– Що це, Красю? – спитала Понамка.
– Не знаю. Важкий, – сказав я, коли спробував зрушити ящик з місця. Куди там, кілограмів двісті, не менше. Розміром майже як кубічний метр. Отвори і в бокових стінках, і у верхній. – Слухай, цей ящик схожий на колонку.
– На що? – не зрозумів Непийпиво.
– На колонку? – здивувалася Понамка. – Музику слухати будуть?
Я боявся знову казати «не знаю», але не знав. Помітив в одного зі слуг сокиру за поясом.
– Дай сюди, – узяв і вдарив по ящику. Метал був товстий, від ударів сокири залишалися лише вм’ятини.
– Дай сюди! – Непийпиво вихопив в мене сокиру і став гилити по ящику. Другим ударом пробив метал, а на третьому сокира зламалася. Рукоять залишилася в руці панича, а сокирище устряло в боці ящика. – Чорт забирай! – Непийпиво гепнув по ящику чоботом.
Ящик аж стрясався від тих ударів, коли несподівано всередині нього щось зашипіло і з кількох отворів почав парувати білий газ. Першим під нього потрапив Непийпиво, скрикнув і почав витирати очі. Потім Понамка. Я вже тікав геть від ящика, бо запам’ятав запах сльозогінного газу ще з колонії. Непийпиво лаявся і вихопив шаблю, але нічого не бачив.
– Дайте води! – крикнув я слугам, потім допоміг промити очі Понамці і Непийпиву. Той був вкрай розгніваний.
– Що се, в біса, таке? – він дивився на мене, наче я все знав.
– Пане, треба довідатися, чи не розкидали такі саме ящики по інших куренях.
– Задля чого?
– Я не знаю, але щось мені здається, що це не єдиний ящик, який скинули на Січ.
– До Застави! – наказав Непийпиво і заблимав почервонілими очами. Він був страшний у гніві, аж бринів небезпекою. Від нього відчувався холод смерті, звичайно, не такий потужний, як від чорних чаклунів, та все ж добрячий.
Ми погнали до Застави. Слуги на мулах відстали, але ми їх не чекали. Мене всього розтрусило на коні, однак я тримався. Ось вже побачили стіни, нарешті ми були на місці. Непийпиво побіг до башти зв’язуватися з куренями. Вийшов нахмурений. Став біля мене.
– Такі самі чорні ящики скинуто у восьми куренях. По кілька ящиків у кожному. В інших можуть теж бути, але на них ще не натрафили. Ящики скидали із залізних птахів. Окрутне щось кноває бидло чужинське! – Непийпиво подивився на мене. Він анітрохи не злякався, навпаки, напружився, був готовий до бою, тільки дратувався, бо не знав, що готує ворог.
– Птахи, птахи наворочаються! – закричали зі стін. Непийпиво побіг туди, але я схопив його за руку.
– Пане, ні! Благаю, ні! – я схилив голову, щоб не бачити його розгніваний погляд.
– Брате Непийпиво, залишись, – підтримала мене Понамка.
– Чому? Волю зочити, як залізних птахів валчити будуть!
– Вони можуть огризнутися, дуже небезпечно, – сказав я йому. – Я сам піду! Тільки прошу, дайте мені мушкет.