Я заверещав у первісній люті мисливця-переможця, якої ніколи в себе не помічав. Коли вискочило ще кілька диких. Мабуть, вони зірвали з себе палаючий одяг, бо були голі. І так виглядали ще страшніше, бо видно було їх незграбні, велетенські фігури, справжні гори м’язів! Джура кинувся на одного з диких, хотів, мабуть, дістати того шаблею, але дикий наштрикнув його на свій товстий спис, зроблений, здається, з цілого деревця. Дикий спробував струсити тіло джури зі списа. Я скористався цим, кинувся на нього з кинджалом. Але дикий одною рукою схопив мою руку зі зброєю і ледь не зламав. Іншою рукою тримав спис, який не міг витягти з джури. Я заверещав і уп’явся зубами в його руку, яка так боляче стискала мене. Дикий заричав, махнув рукою і відкинув мене. Нарешті витяг спис з джури і кинувся на мене. Я борсався на землі, намагаючись підвестися. Він би вбив мене! Але тут на нього кинувся Сашко і увігнав свій кинджал у товсту шию дикого. Той заверещав, спробував схопити Сашка, який вчасно відстрибнув. Дикий пішов на нього, а я нарешті підвівся, схопив шаблю вбитого джури і щосили рубонув нею по шиї дикого. Замах був такий, що мені здалося, наче я зараз зітну дикуну голову, але шабля загрузла в його товстій шияці, пирснула кров. Я відскочив, дикий заревів, кинувся до мене, Сашко вдарив його списом у спину, тут би дикому кинутися на Сашка, я б тоді вдарив його. Але дикий біг на мене, я схопив щит, удар списом, я відлетів з пробитим щитом, дикий вже був біля мене, заніс тупу частину свого списа, щоб розтовкти мене. У мене в голові шуміло, я намагався згрупуватися, щоб кинутися вбік і уникнути удару, не знаю, чи мені б вдалося, коли пролунав якийсь звук і голова дикого покотилася з плеч.
– Красю, підводься! – я побачив Понамку, всю скривавлену, з побитим щитом і шаблею. Понамка була схожа на богиню смерті, її очі палали божевіллям, вона ричала від збудження. – Бери зброю! За мною!
Вона побігла до Непийпива, якого оточили одразу кілька диких. Вони вбили коня гетьмана, і Непийпиво тепер бився пішки. Зарубав одного дикого, потім другого, але їх було багато, вони оточували його з вереском. Понамка закричала і кинулася на одного з диких. Той вдарив її величезною кам’яною сокирою, але Понамка ухилилася і рубанула по руці дикого. Перерубати не змогла, але той заверещав і випустив сокиру. Понамка рубанула ще йому бік, дикий заревів і несподівано стрибнув на мою панну. Повалив і почав рвати зубами, наче звір. Понамка заверещала, вона засунула в пащу дикому свою руку і не давала дістатися до своєї шиї. Дикий гриз її руку, Понамка кричала. Я підхопив кинджал, тут валялося багато вбитих слуг, підскочив до дикого і з усієї сили увігнав йому кинджал в шию. По саме руків’я. Дикий захрипів, я схопив його за волосся і потягнув від Понамки. Дикий вдарив мене, я скрутився і відлетів. Дикий накинувся на Понамку, він хотів придушити її, він міг би придушити і однією рукою, бо ж був надзвичайно сильний. Він почав душити, я знову підвівся, мене нудило, темні плями перед очима. Я схопив спис дикого. Він був важкий. Я ледь його підняв, розкрутився і вдарив товстою частиною по голові дикого. Він завалився на бік, захрипів, Понамка вилізла з-під нього, вирвала кинджал з його шиї. Пирснула кров, Понамка почала бити кинджалом ще і ще, вона верещала, а дикий помер.
Тоді вона підхопила шаблю. Я бачив, що її ліва рука безвольно висить. Металевий нарукавник був прокушений скаженим диким!
– Непийпиво, тримайся! – заверещала Понамка і кинулася допомагати гетьману. Там було багато диких, але Понамка була в такому стані, що не боялася смерті. Ухилилася від удару списом, сікла шаблею, відстрибнула, ще сікла. Я побіг за нею, схопивши щит і спис. Не важкий спис диких, а легкий спис, якими кидалися джури. Біг по тліючій траві, бачив, як Понамка прорвалася до вже оточеного Непийпива і вони тепер б’ються з дикими. Я хотів кинути спис, але не був впевнений у своїй влучності, то підбіг до одного з диких зі спини і увігнав спис нижче лопатки, щоб пошкодити внутрішні органи. Спис увійшов добре, десь на лікоть. Я відстрибнув. Дикий кинувся на мене, зробив кілька кроків, потім поточився вбік, упав. Я підхопив шаблю вбитого панича, але вона виявилася заважкою для мене, я міг утримати її тільки двома руками. Узяв шаблю джури. Побачив, як дикі пішли в атаку на Понамку та Непийпиво. Хотів кинутися до них, але мене б затоптали там! Я схопив легкий спис і кинув. У дикого. Ще один. Ще!