Запала тривала тиша.
– Ви не розповіли йому про Саванну? – запитав Мур.
– Ні. Я ніяк не могла зважитись на це. – «Зґвалтування – це дуже особисте, про таке соромно говорити. Навіть із тими, кому ви небайдужі». – Хто та жінка на фотографії?
– Я думав, що ви мені скажете.
Кетрін похитала головою.
– Відправника я теж не знаю.
Рипнув стілець, і Мур підвівся. Вона відчула його руку на своєму плечі, його тепло проникало крізь зелений шовк. Вона не перевдягалась і досі була в сукні, причепурена для вечері. Тепер сама ідея кудись іти і розважатися здавалась їй жалюгідною. Та що вона собі думала? Що зможе знову стати такою, як раніше? Що зможе загоїти свою рану?
– Кетрін, – сказав він. – Ви мусите розповісти мені про це фото.
Його пальці міцніше стисли її плече, і вона раптом усвідомила, що він звернувся до неї на ім’я. Він стояв доволі близько, і вона відчувала його теплий подих на своєму волоссі, але, на диво, не почувала загрози. Дотик іншого чоловіка вона сприйняла б за домагання, але така турбота Мура заспокоювала її.
Вона кивнула.
– Я спробую.
Він присунув ще одін стілець, і вони разом сіли перед комп’ютером. Вона примусила себе подивитися на фото.
Жінка мала кучеряве волосся, воно спіральками розметалося на подушці. Її губи було заклеєно шматком сріблястого скотчу, але очі були широко розплющені, з усвідомленим поглядом і червоними від спалаху камери зіницями. На фотографії була тільки верхня частина її тіла, без одягу. Вона лежала, прив’язана до ліжка.
– Ви впізнаєте її? – запитав Мур.
– Ні.
– Чи є на цьому фото щось таке, що ви могли бачити раніше? Можливо, кімната чи меблі?
– Ні. Але…
– Що?
– Він теж робив таке зі мною, – прошепотіла Кетрін. – Ендрю Капра фотографував мене. Прив’язану до ліжка… – Вона ковтнула, відчуваючи, як червоніє від сорому, ніби то її тіло було на тій фотографії, перед очима Мура. Вона піймала себе на тому, що схрестила руки на грудях, ніби хотіла захистити їх від чужих поглядів.
– Цей файл було надіслано за чверть до восьмої. Відправник SavvyDoc – ви знаєте його?
– Ні. – Вона знову глянула на жінку, що дивилася на них своїми червоними зіницями. – Вона при тямі. Вона знає, що він збирається зробити. Він чекає цього. Він хоче, щоб вона була при тямі, щоб вона відчувала біль. Вона мусить бути при тямі, інакше у нього не буде задоволення… – Хоча вона говорила про Ендрю Капру, Кетрін чомусь вживала теперішній час, ніби він досі був живий.
– Звідки він знає адресу вашої електронної пошти?
– Я навіть не знаю, хто цей він.
– Він надіслав це вам, Кетрін. Він знає, що з вами сталося в Саванні. Можливо, є хтось, кого ви підозрюєте?
«Тільки один, – подумала вона. – Але він мертвий. Ендрю Капра мертвий».
Озвався телефон Мура. Кетрін мало не підскочила.
– Господи, – сказала вона, а її серце несамовито калатало.
Він відкинув кришку телефону.
– Так, я зараз з нею… – Якийсь час він слухав, а тоді зненацька зиркнув на неї. Його погляд неабияк стривожив її.
– Що сталося? – запитала Кетрін.
– Це детектив Ріццолі. Вона каже, що вдалося визначити, звідки надіслали листа.
– Хто надіслав його?
– Ви.
Він міг би просто дати їй ляпаса – ефект був би той самий. Вона лише хитала головою, занадто приголомшена, щоб здобутися на відповідь.
– Ім’я «SavvyDoc» створили цього вечора, використавши ваш обліковий запис в AmericaOnline, – пояснив Мур.
– Але в мене є два окремих облікових записи. Один – для особистого користування…
– А інший?
– Робочий, ним я користуюся… – Вона замовкла. – У кабінеті. Він скористався комп’ютером з мого кабінету.
Мур приставив слухавку до вуха.
– Ви почули, Ріццолі? – Пауза, а тоді він додав: – Зустрінемось там.
Детектив Ріццолі чекала на них перед входом до кабінету Кетрін. У коридорі уже зібралася групка людей – охоронець, двоє полісменів і кілька чоловіків у цивільному. «Детективи», – припустила Кетрін.
– Ми обшукали кабінет, – повідомила Ріццолі. – Він давно втік.
– Але він точно був там? – перепитав Мур.
– Обидва комп’ютери ввімкнено. Ім’я SavvyDoc досі записано у вікні реєстрації в AmericaOnline.
– Як він проник до кабінету?
– На дверях немає слідів злому. Клінінгова компанія, з якою лікарня підписала договір, прибирає всі кабінети, а це означає, що в них на руках є кілька запасних ключів. Плюс працівники, які працюють тут.