Він більше не міг на це дивитися. Він підійшов до неї, пригорнув до себе і міцно тримав у своїх обіймах. Весь день він думав про це, він дуже хотів її обійняти. Але не хотів, щоб це сталося так, як зараз, коли вона опинилася в його обіймах через страх. Він хотів бути для неї чимось більшим, ніж захисником, надійним товаришем, до якого можна звернутися в скруті.
Але зараз вона потребувала саме такої людини. І він пригорнув її, захищаючи від нічних кошмарів за вікном.
– Чому це повторюється? – прошепотіла Кетрін.
– Не знаю.
– Це Капра…
– Ні. Він мертвий. – Він узяв обома руками її мокре від сліз обличчя, зазирнув у її очі. – Ендрю Капра мертвий.
Вона глянула на нього і завмерла в його обіймах.
– То чому Хірург обрав мене?
– Якщо хтось і знає відповідь, то це ви.
– Я не знаю.
– Можливо, на свідомому рівні. Але ви самі казали, що не пам’ятаєте усього, що сталося тієї ночі в Саванні. Не пам’ятаєте, як зробили другий постріл. Не пам’ятаєте, хто відрізав ваше волосся і коли. Чого ще ви не пам’ятаєте?
Вона похитала головою. Тоді кліпнула, здригнувшись від сигналу його пейджера.
«Ну чому вони не дадуть мені спокою?» Він підійшов до телефону, що висів на стіні, і відповів на дзвінок.
Голос Ріццолі прозвучав так, ніби вона в чомусь його звинувачувала.
– Ви у неї вдома.
– Як здогадалися?
– У мене на телефоні визначник номера. Зараз північ. Ви добре подумали про те, що робите?
– Навіщо ви телефонували на мій пейджер? – роздратовано запитав він.
– Вона десь поруч?
Він озирнувся і побачив, що Кетрін вийшла. Без неї кухня раптом опустіла. Втратила для нього будь-який інтерес.
– Ні, – відповів Мур.
– Я тут думала про те волосся. Знаєте, може бути ще одна версія, звідки воно у неї взялося.
– І яка ж це?
– Вона надіслала його сама собі.
– Не можу повірити, що чую таке.
– А я не можу повірити, що таке не спадало вам на думку.
– І який тут мотив?
– Той же, який спонукає людей приходити в поліцію і зізнаватися у злочинах, яких вони не вчиняли. Тільки подумайте про увагу, яка їй дісталася! Вашу увагу. Надворі північ, а ви в її квартирі, трясетеся над нею, заспокоюєте. Я не кажу, що Хірург не переслідує її. Але вся ця історія з волоссям примусила мене замислитись. Поглянути на ці події з іншого боку. Звідки в Хірурга те волосся? Невже це Капра дав йому два роки тому? Як він міг зробити це, якщо лежав мертвий на підлозі її спальні? Ви ж бачили невідповідності між її свідченнями і протоколом розтину Капри. Ми обоє знаємо, що вона не розказала всієї правди.
– Ці свідчення витягнув з неї детектив Сінґер.
– Гадаєте, він трохи доповнив її розповідь?
– Тільки подумайте, як усі тиснули на Сінґера. Чотири вбивства. Усі вимагають впіймати злочинця. Аж ось у нього з’явилося просте і зручне вирішення проблеми: убивця мертвий, його застрелила власна жертва. Кетрін допомогла йому закрити справу, навіть якщо йому й довелося підказати їй потрібні слова. – Мур перевів подих. – Нам потрібно дізнатися, що насправді сталося тієї ночі в Саванні.
– Вона єдина, хто був там. Але вона стверджує, що всього не пам’ятає.
Мур підняв голову і побачив, що Кетрін знову зайшла до кухні.
– Поки що.
14
– Ви впевнені, що доктор Корделл хоче цього? – запитав Алекс Полочек.
– Вона вже тут і чекає на вас, – відповів Мур.
– Ви не вмовляли її, правда? Тому що гіпноз не спрацює, якщо людина сама цього не бажатиме. Вона має іти на контакт, інакше це лише марнування часу.
Марнування часу, саме так Ріццолі називала цю затію, і її погляд поділяли майже всі детективи відділення. Вони вважали гіпноз дурисвітством, що його вигадали й активно застосовували фокусники в Лас-Вегасі та різні фальшиві чаклуни. Колись Мур і сам був такої думки.
Та справа Меґан Флоренс змінила його ставлення до гіпнозу.
31 жовтня 1998 року десятирічна Меґан поверталася зі школи додому, коли біля неї зупинилася автівка. Живою її більше не бачили.