Він почав розстібати ґудзики її блузки і зупинився, шукаючи її очі. Її погляд, її пришвидшене дихання, не залишили йому жодних сумнівів, що це саме те, чого вона хотіла. Блузку повільно розстебнуто, і вона сповзла донизу. Бюстгальтер полетів на підлогу. Він робив це дуже обережно, не зривав із неї одяг, а ніби звільняв її від нього. Вона заплющила очі і з насолодою видихнула, коли він опустив голову і почав цілувати її груди. Не грубе насильство, а жест глибокої поваги.
Уперше за два роки Кетрін дозволила чоловіку займатися з нею коханням. Коли вони з Муром лежали в ліжку, у її думках жодного разу не з’являвся Ендрю Капра. Не було паніки чи болючих спогадів, коли вони зняли одне з одного останній одяг і він притис її до матрацу вагою свого тіла. Те, що зробив із нею Капра, була брутальним і жорстоким і не мало нічого спільного з цією миттю, із цією новою Кетрін. Насильство – це не секс, а секс – це не кохання. Кохання вона відчувала тоді, коли Мур увійшов у неї, обхопивши обома руками її обличчя, і дивився в її очі. Вона вже забула, яку насолоду може подарувати чоловік, вона розчинилася в цій миті, відчуваючи блаженство, ніби вперше в житті.
Було темно, коли вона прокинулася в його обіймах. Почула, як він поворухнувся і запитав:
– Котра година?
– Восьма п’ятнадцять.
– Ого. – Від подиву він засміявся і перекинувся на спину. – Навіть не віриться, що ми проспали весь день. Здається, я нарешті відіспався.
– Ти теж недосипав останнім часом.
– Та кому потрібен той сон?
– Говориш як лікар.
– Це у нас спільне, – сказав він, погладжуючи рукою її тіло. – Ми обоє вже довгий час були позбавлені…
Якийсь час вони лежали мовчки. Тоді він тихенько запитав:
– Як це було?
– Питаєш, чи хороший ти коханець?
– Ні, я маю на увазі для тебе. Те, що я торкався тебе.
Вона всміхнулася.
– Мені було приємно.
– Я не зробив нічого поганого? Не налякав тебе?
– З тобою я почуваюся в безпеці. Саме цього я найбільше потребую. Почуватися в безпеці. Мені здається, що ти єдиний чоловік, який розуміє це. Єдиний чоловік, якому я можу довіряти.
– Деякі чоловіки заслуговують на довіру.
– Так, але які? Я ніколи не знаю.
– Ти й не дізнаєшся, доки не опинишся у скруті. Саме тоді такий чоловік буде поряд.
– Мабуть, мені ніколи не щастило натрапити на такого. Я чула від інших жінок, що варто тільки розповісти чоловікові про те, що сталося, варто тільки сказати слово «зґвалтування», і чоловік одразу відвернеться від тебе. Як від зіпсованого товару. Чоловіки не хочуть про це чути. Для них краще мовчання, аніж відверте зізнання. Але мовчання підступне. Воно поширюється далі, й одного дня ти не можеш розказати ні про що інше. Усе життя перетворюється на табу.
– Ніхто не має так жити.
– Але тільки так інші люди можуть бути поряд з такими жінками, як я. Якщо ми будемо мовчати. Та навіть тоді, коли я не розказую про це, воно все одно є в мені.
Він поцілував її, і цей маленький поцілунок був сповнений безмежного кохання, адже він був поряд навіть після її болючого зізнання.
– Ти залишишся зі мною сьогодні? – прошепотіла Кетрін.
Його теплий подих торкався її волосся.
– Якщо дозволиш запросити тебе на вечерю.
– Ой, я зовсім забула про їжу.
– Ось у чому різниця між чоловіками і жінками. Чоловіки ніколи не забувають про їжу.
Усміхаючись, вона сіла на ліжку.
– Тоді доручаю тобі напої. А я нагодую тебе.
Мур приготував два мартіні, і вони потягували їх, доки Кетрін робила салат і смажила стейки. «Чоловіча їжа», – радісно подумала вона. Червоне м’ясо для нового чоловіка у її житті. Приготування їжі ніколи не приносило їй стільки задоволення, як сьогодні, коли Мур усміхався, подаючи їй сіль та перець, а в самої від алкоголю трішки запаморочилося в голові. Вона не пригадувала, коли ще їжа здавалася їй такою смачною. Було відчуття, ніби її щойно випустили із закоркованої пляшки й вона нарешті змогла насолодитися всіма відтінками смаків і запахів.