Мур подався вперед, йому раптово пересохло у горлі. Він уже знав, що зберігалося в тому холодильнику, та його пульс таки пришвидшився, а живіт скрутило від передчуття чогось жахливого. Він дивився, як Сінґер підійшов до холодильника. Тоді зупинився і глянув на камеру.
– Ось що ми знайшли всередині, – сказав він і відчинив дверцята.
19
Мур вирішив трохи прогулятися і цього разу майже не помічав спеки, адже його досі морозило від побаченого на касеті. Йому полегшало уже від того, що він вийшов з тієї конференц-зали, яка тепер асоціювалася для нього з жахіттями. Та й Саванна з її густим повітрям і м’яким зеленим мерехтінням тепер викликала у нього тривогу. Бостон був сповнений гострих кутів і какофонії голосів, кожну будівлю, кожне похмуре обличчя можна було чітко роздивитися. У Бостоні ви знали, що живете, навіть якщо все навкруги вас страшенно дратувало. А Саванна була ніби загорнена в серпанок, він не міг добре роздивитися це місто удавано люб’язних посмішок і заспаних голосів, не міг розгадати, який морок ховався від його погляду.
Коли він повернувся до відділку, Сінґер щось друкував на своєму ноутбуці.
– Заждіть, – сказав він і натиснув «Перевірку орфографії». Не дай Боже, щоб у його звіті бодай одне слово було написано неправильно. Задоволений результатом, він підняв очі на Мура. – Слухаю.
– Ви знаходили записну книжку Капри?
– Яку ще записну книжку?
– Більшість людей тримають свої записні книжки біля телефону. Я не бачив такої на відео з його квартири і не знайшов згадок про щось подібне у вашому переліку його особистих речей.
– Ви говорите про події дворічної давності. Якщо записної книжки немає в переліку, отже, він її не мав.
– Або хтось забрав її з квартири до приходу поліції.
– На що це ви натякаєте? Я думав, що ви приїхали, аби вивчити техніку Капри, а не заново розслідувати цю справу.
– Мене цікавлять друзі Капри. Усі, хто добре його знав.
– Чорт забирай, та ніхто його не знав. Ми опитали лікарів і медсестер, з якими він працював. Його господиню, сусідів. Я їздив до Атланти, щоб поговорити з його тіткою. Його єдиною живою родичкою.
– Так, я читав її свідчення.
– Тоді ви знаєте, що він увів їх усіх в оману. Я постійно чув одне й те ж: «Чуйний лікар! Такий ввічливий молодий чоловік!» – Сінґер пирхнув.
– Вони й гадки не мали, ким насправді був Капра.
Сінґер повернувся до свого ноутбука.
– Дідько, та ми ніколи не знаємо, хто насправді виявиться чудовиськом.
Настав час переглянути останню касету. Мур відклав її насамкінець, тому що не був готовий до того, що міг там побачити. Записи з іншими жертвами він спромігся переглянути без емоцій і навіть робив якісь записи, розглядаючи спальні Лізи Фокс, Дженніфер Торреґросси та Рут Ворхез. Він кілька разів оглядав бризки крові на стінах, вузли мотузок, що ними були прив’язані зап’ястя жертв, позначені смертю скляні очі. Він зміг відмежуватися від будь-яких емоцій, тому що не знав цих жінок, у його пам’яті не відлунювали їхні голоси. Він звертав увагу не на жінок, а на ознаки злочинця, який побував у їхніх спальнях. Він вийняв касету зі сценою злочину в будинку Ворхез і відклав її на стіл. Неохоче взяв останню касету. На етикетці було написано дату, номер кримінальної справи і слова: «Житло Кетрін Корделл».
Мур подумав, що краще її відкласти, переглянути вже наступного ранку, зі свіжими силами. Годинник показував дев’яту вечора, і він провів у цій кімнаті весь день. Він тримав касету в руці, міркуючи, як йому краще вчинити.
Він не одразу помітив Сінґера, що стояв у дверях, спостерігаючи за ним.
– Господи, ви досі тут, – сказав Сінґер.
– Треба ще стільки всього переглянути.
– Ви вже подивилися всі касети?
– Усі, крім цієї.
Сінґер глянув на етикетку.
– Корделл.
– Ага.
– Ну ж бо, вмикайте. Раптом я зможу докинути кілька подробиць.
Мур поставив касету і натиснув кнопку відтворення.
Вони дивилися на фасад будинку Кетрін. Надворі було темно. На ґанку світилося, та й всередині всюди горіло світло. Оператор оголосив дату та час – друга година ночі – та назвав своє ім’я. Це, знову-таки, був Спіро Патакі, який, схоже, був штатним оператором поліції Саванни. Мур чув якісь фонові звуки: голоси, стихаючі завивання сирен. Патакі, як завжди, обвів камерою вулицю, і Мур побачив гурт сусідів із похмурими обличчями, що зазирали на подвір’я, обгороджене поліційною стрічкою. Їхні обличчя вихоплювали з темряви спалахи мигавок кількох патрульних автовок, що стояли вздовж тротуару. Це здивувало його, зважаючи на таку пізню годину. Мабуть, в околиці здійнявся нічогенький гармидер, якщо вдалося розбудити стількох сусідів.