Він відключився, не залишивши повідомлення.
Мур сидів, не відводячи погляду від телефону, присоромлений тим, як швидко він відступився від свого рішення. Він пообіцяв собі дотримуватись правил, погодився на вимогу Маркетта до кінця розслідування триматися подалі від Кетрін. «Коли все закінчиться, я постараюся якось спокутувати перед нею свою провину».
Він кинув погляд на стоси паперів з Атланти, що лежали на столі. Було вже за північ, а він ще навіть не почав їх читати. Зітхнувши, Мур розгорнув першу папку.
Справу Дори Чікконе, першої жертви Ендрю Капри, важко було назвати цікавим чтивом. Йому вже були відомі загальні деталі, їх навів у своєму звіті Сінґер. Однак він не читав основних матеріалів розслідування в Атланті і зараз мав можливість повернутися в часі, вивчаючи ранню діяльність Капри. Адже все почалося саме там, в Атланті.
Він перечитав розгорнутий звіт, тоді перейшов до показів свідків – сусідів Чікконе, бармена місцевого бару, де її востаннє бачили живою, і подруги, яка знайшла її тіло. Там також був документ із переліком підозрюваних та їхніми фотографіями. Капри серед них не було.
Дора Чікконе була двадцятидволітньою студенткою останнього курсу університету Еморі. У ніч її смерті дівчину востаннє бачили близько опівночі, коли вона потягувала «Маргариту» в барі «Ла Кантіна». Сорок годин по тому її мертвою знайшли в її домі, голою, прив’язаною до ліжка нейлоновою мотузкою. Їй видалили матку і перерізали горло.
Мур узяв підсумковий звіт. Його було написано поспіхом, майже нерозбірливим почерком, ніби детектив з Атланти склав усі свідчення і докази докупи лише для того, щоб виконати свій обов’язок. Нещасні закарлючки цього детектива свідчили, що звіт написаний абияк. Мур і сам часом відчував цю важкість на серці, коли минала доба, за нею тиждень, тоді місяць, а поліції ніяк не вдавалося вийти на слід злочинця. Детектив з Атланти потрапив у таку ж ситуацію. Убивця Дори Чікконе залишався невідомим.
Мур відкрив протокол розтину.
Різнику, який убив Дору Чікконе, бракувало точності і вправності, притаманних останнім убивствам Капри. Рвані краї рани свідчили про те, що Капрі не вистачало впевненості, щоб зробити швидкий і рівний надріз нижньої частини живота. Наче він вагався, а лезо в його руці тремтіло, шматуючи шкіру. Після розрізу шкіри його подальші дії нагадували аматорство. Вирізаючи свій трофей, він добряче зачепив скальпелем сечовий міхур і кишечник. Цій своїй першій жертві він не накладав швів, щоб перев’язати артерії. Кровотеча була сильною, і Капрі довелося працювати всліпу, адже всі органи, за якими він міг орієнтуватися, були затоплені кров’ю.
Лише смертельний поріз було виконано з певним знанням справи. То була глибока і рівна рана, що тягнулася зліва направо. Складалося враження, що, тільки втамувавши голод й задовольнивши свої бажання, він врешті опанував себе і зміг холоднокровно закінчити свою роботу.
Мур відклав протокол розтину і глянув на залишки вечері, що стояли на таці поряд. Раптово відчувши нудоту, він виніс тацю в коридор. Знову сів за стіл і взявся за наступну папку, у якій містилися результати аналізів із кримінальної лабораторії.
Перший запис був дуже коротким: «У мазку, взятому із піхви жертви, виявлено сперматозоїди».
Він знав, що пізніше аналіз ДНК підтвердив, що сперма належала Капрі. Перед тим, як убити Дору Чікконе, він зґвалтував її.
Мур перегорнув сторінку і побачив кілька аналізів волосся і волокон. Лобкове волосся жертви вичесали і виявили світло-каштанові волосини, які відповідали волоссю Капри. Він проглянув кілька наступних сторінок, які містили результати аналізів інших волосин, знайдених на місці злочину. Більшість із них належали самій жертві. Серед них також було знайдено довгу біляву волосину, яку згодом, після вивчення її складної структури, ідентифікували як нелюдську. У написаному від руки додатку до звіту було зазначено: «Мати жертви має золотистого ретривера. Такі ж волосини було знайдено на задньому сидінні автомобіля жертви».
Мур перегорнув останню сторінку і зупинився на ній. Там був результат аналізу ще однієї волосини, людської, власника якої так і не визначили. Її знайшли на подушці. У будь-якому домі можна знайти різноманітні волосини. Щодня в людини випадає кілька десятків волосин і, незалежно від того, як ретельно ви прибираєте у себе вдома, як часто користуєтесь пилососом, на подушках, килимах і канапах залишаються мікроскопічні сліди всіх відвідувачів, які певний час провели у вас удома. Цю волосину, знайдену на подушці, міг залишити коханець, гість або родич. Але вона не належала Ендрю Капрі.