Усі ми заслуговуємо на те, що нам до снаги витримати.
Мороз на луках дедалі міцнішає. Байдужі вже збираються йти на бокову, щоб зовсім позбутися себе. Ґерті міцно вчепилась у Міхаеля, їй нізащо не знайти такого, як він. Парубкові в школі життя частенько дозволяли вмикати яскраве світло, і багато хто наслідує його зовнішній вигляд, його смакові рецептори, які завше зачують вартий товар серед суцільного браку. Більшість будинків тут стоять на своїх фундаментах криво. Сарайчики для дрібної худоби з останніх сил туляться до будинкових стін. Ті, хто хоч і чув щось про любов, але не подбав про те, щоб придбати відповідні товари, соромляться тепер екрана власного телевізора, на якому хтось саме зазнає поразки в грі спогадів, які він хотів би пожвавити у своїх керівників і глядачів, що розсілися в телекріслах любові. У кожному разі: ви спроможні зберегти цей образ у пам’яті або викинути його звідти, скинути зі скелі. Я не знаю, можливо, я неправильно натиснула на спусковий гачок свого ока або, можливо, стала свідком на хибній розстані царства почуттів?
Міхаель і Ґерті обмацують одне одного, аби упевнитися, що вони досі тут. Їхні руки впиваються в статеві органи партнера, святково виряджені, як для прем’єри. Ґерті говорить про свої почуття й про те, куди вона готова за ними піти. Міхаель, повільно пробуджуючись, дивується тому, що чиясь рука торкає його нижче живота. Він знову має намір смалити навсібіч. Відвівши руку Ґерті вбік, він притягає її за волосся, і вона пурхає над ним як пташка. Жінка, опам’ятавшись від статевого наркозу, знову має намір використовувати свій рот для невтримного говоріння. Натомість їй доводиться пустити Міхаеля в комірчину свого рота. Він втискується туди, щоб з’явилося його сяйво, Міхаель за волосся притягає голову жінки до свого твердого й зухвалого живота, потім голову знову відштовхують, аби знову насадити її на свій стрижень. Так триває досить довго, нам ніяк не утямити, що в той-таки час сотні й тисячі байдужих людей кубляться у своїх клопотах, цілий тиждень приречені страшним богом на яскраво освітленій фабриці на постійну розлуку зі своїми коханими. Я сподіваюся, що пояс їхньої долі можна розпустити ширше, щоб туди влізло більше!
Двійко цих людей щедро витрачають себе, тому що мають достатній запас. Вони здіймаються новою хвилею відчуттів, чудесні коханці, що мають удома найсвіжіші еротичні каталоги. Але тільки ті, кому це все вже не потрібно, бо ж вони самі собі досить дорогі, тільки вони можуть запропонувати самих себе. Вони вихлюпуються за свої межі, за свої дамби й греблі, адже вони стверджують, що без упину здаються на ласку свого почуття, що готові весь час ступати йому в слід, бо для нього однаково гарна будь-яка мета. Ґерті раптом жахливо схотілося подзюрити, що вона й робить, спочатку потихеньку, потім щосили. Приміщення замале для її запаху. Вона задирає приполи халата, проте пояс таки трохи намокає. Міхаель пристає на гру, він підставляє руки, і струмок дзюрчить прямо в долоні, складені ковшиком. Він зі сміхом обмиває цією водою своє лице й тіло, потім перекидає жінку горілиць і накидається на ще мокрі соромітні губи, покусуючи, присмоктуючи, викручуючи їх. Потім він тягне Ґерті в калюжу, що її вона сама ж і напудила, і накидається на неї згори. У неї закочуються очі. Однак нагорі, там, куди вони закочуються, немає жодної лампочки, там темно, там сам лише внутрішній простір її черепа, що шкіриться в посмішці. Це справжнє свято. Ми наодинці один з одним і спілкуємося з нашою статтю, з нашим дорогим гостем, який хоче, щоб його постійно пригощали вишуканими делікатесами. Допіру надягнутий халат знову зірвано з тіла жінки, і вона залізає глибоко в сіно. На помості — темна мокра пляма, немов залишена якоюсь вищою істотою, появи якої ніхто не зауважив. Сцену вихоплює з темряви хіба місячне світло, нехай залишиться любісінько воно, за втіху маючи створіння миле. І навзаєм тому сповна віддячить.