Нічого підозрілого чи незвичного Мак не виявив. Тоді він підійшов до столу, за яким сиділа Міссі. Розмальовка була відкрита на сторінці, на якій вона почала розфарбовувати індіанську принцесу племені малтнома. Олівці, якими користувалася Міссі, теж лежали на місці, проте її улюбленого червоного не було. Припускаючи, що олівець міг упасти, Мак почав шукати на землі.
— Якщо ви шукаєте червоний олівець, то ми знайшли його ось там, під деревом, — сказав Далтон, показуючи в напрямку автостоянки, — він, мабуть, випав, коли вона відбивалася від… — інспектор так і не завершив думку.
— Звідки ви знаєте, що вона відбивалася? — запитав Мак.
Поліцейський вагався, проте за мить усе ж відповів:
— Ми знайшли неподалік у кущах її черевик. Вас не було, тому розпізнати його ми попросили вашого сина.
Мака немов відчув удар кувалдою в живіт, коли уявив доньку, яка бореться із жахливим збоченцем. В очах потемніло, забракло повітря. Мак сперся на стіл, боячись втратити свідомість або зблювати. Лише тоді він побачив шпильку із сонечком, що стирчала із розмальовки. До тями він прийшов так раптово, ніби хтось підсунув йому під ніс розчин аміаку.
— А це що? — запитав він Далтона, показуючи на шпильку.
— Що саме?
— Шпилька із сонечком! Хто її сюди поклав?
— Ми подумали, що вона належить Міссі. Хочете сказати, що вранці її тут не було?
— Абсолютно точно, — запевнив Мак, — у неї нічого подібного взагалі не було. Я переконаний, що цієї шпильки вранці тут не було.
Далтон одразу сказав щось по рації, і через кілька хвилин криміналісти вже оглядали наявний речовий доказ.
Інспектор відвів Мака вбік і пояснив:
— Якщо це так, то нам слід припустити, що викрадач Міссі навмисно залишив шпильку, — він зробив паузу, а тоді повів далі: — Це може бути і поганою, і доброю новиною, містер Філліпс.
— Не розумію, — сказав Мак.
Поліцейський знову завагався, чи варто ділитися з Маком своїми думками. Він підшуковував правильні слова.
— Добра новина полягає в тому, що це — єдиний речовий доказ, який може допомогти нам натрапити на слід злочинця.
— А погана новина? — запитав Мак, затамувавши подих.
— Ну, погана новина… Я не впевнений, що в цьому випадку йдеться про таке, але… Люди, які залишають щось на місці злочину, як правило, роблять це навмисно, а це найчастіше означає, що вони коїли подібні злочини раніше.
— Що ви маєте на увазі?! — відрізав Мак. — Це серійний убивця? Це знак, який він залишає навмисно, аби позначити територію чи що?
Мак розгнівався, а на обличчі інспектора Далтона можна було прочитати, що він шкодує про свою відвертість. Однак ще до того, як Мак вибухнув остаточно, у Далтона на поясі запрацювала рація. Пролунав виклик із відділення ФБР у Портленді (Орегон). Мак відмовився відійти та почув, як жінка, що назвалася спеціальним агентом, попросила Далтона ретельно описати шпильку. Мак пішов за інспектором до місця, де працювали криміналісти. Шпильку поклали в пластиковий пакет із защібкою, і Мак, стоячи позаду експертів, слухав, як Далтон її описує.
— Із розмальовки стирчала звичайна шпилька із сонечком. Якщо не помиляюся, жінки носять такі на лацкані піджака.
— Опишіть, будь ласка, колір та кількість цяточок на сонечку, — пролунало прохання по рації.
— Хвилинку, — сказав Далтон, розглядаючи пакет. — Голова чорна, ну… як голова сонечка. Тіло червоне з чорними краями. З лівого боку — дві чорні цятки, якщо дивитися згори. Зрозуміло?
— Так, продовжуйте, — терпляче відповіли по рації.
— З правого боку сонечка — три цяточки, отже, загалом їх п’ять.
Запанувала тиша.
— Ви впевнені, що цяток саме п’ять?
— Так, мем, п’ять.
Далтон підняв голову й зустрівся очима з Маком, який перейшов на інший бік, щоб краще бачити. Його погляд ніби запитував: «Яка кому справа, скільки тут цяток?»
— Добре, інспекторе Дебні.
— Далтон, мем, Томмі Далтон. — Інспектор знову зиркнув на Мака, закотивши очі.
— Перепрошую, офіцере Далтон. Можете перевернути шпильку та подивитися, чи немає нічого зі зворотнього боку?
Далтон перевернув пакет і глянув знизу.
— На зворотньому боці якийсь відбиток, агенте… я не розчув ваше ім’я…
— Віковскі. Пишеться так, як вимовляється. Там літери чи цифри?
— Зараз гляну. Так, є. Схоже на номер моделі. Ч… К… один, чотири, шість, так, начебто правильно: Чарлі, Карл, один, чотири, шість. Через пакет розібрати складно.