лише з релігійних переконань.
Блез Паскаль
Скасуйте Бога, і богом стане влада.
Г. К. Честертон
Поки Мак повертався до озера, раптом усвідомив, що чогось бракує. Зник його постійний супутник — Великий Сум, його неначе змило в мряці водоспаду, коли Мак проходив крізь водяну завісу. Відчуття було дивним, навіть некомфортним. Упродовж останніх років смуток визначав замість нього, що нормально, а що ні. Несподівано все змінилося. «Нормальне — то міф», — сказав Мак собі.
Великий Сум більше не буде частиною його єства. Він знав, що Міссі не розчарується, якщо він відмовиться від суму, навпаки, вона не хотіла бачити тата закутаним у цей саван, і якби так тривало, їй стало б по-справжньому його шкода. Цікаво, як тепер буде — крокувати день за днем без тягаря провини й відчаю, який висмоктує кольори життя з усього навколо.
Коли Мак вийшов із лісу, він побачив Ісуса, який досі чекав на нього й жбурляв у воду камінці.
— Привіт, мій рекорд — тринадцять, — засміявся Ісус, встаючи назустріч Маку. — Тайлер обійшов мене на три, а Джош запустив один із такою швидкістю, що ми збилися з рахунку, — коли вони обійнялися, Ісус додав: — У тебе особливі діти, Маку. Ви з Нен любите їх по-справжньому. Кейт, як тобі відомо, бореться, але ми ще не завершили.
Невимушеність і турбота, з якими Ісус згадав його дітей, глибоко вразили Мака.
— Вони вже пішли?
Ісус відступив і кивнув.
— Так, вони повернулися до своїх снів, окрім, звісно, Міссі.
— А вона… — почав Мак.
— Вона щаслива з того, що бачилася з тобою. А як вона зраділа, коли дізналася, що тобі краще! — Мак знизав плечима, намагаючись утриматися від сліз. Ісус це зрозумів і змінив тему: — Як тобі Софія?
— Софія? Ось хто вона така! — вигукнув Мак, та одразу ж спантеличився: — Хіба вас четверо? Софія — теж Бог?
Ісус засміявся.
— Зовсім ні, Маку. Нас лише троє. Софія — це втілення мудрості Тата.
— Це, мабуть, як у Приповістях Соломона, де мудрість зображено жінкою, яка кличе на вулицях, шукає тих, хто б до неї прислухався.
— Так, це вона.
— Проте, — Мак замовк на мить, нахилившись, щоб розв’язати шнурки, — вона здається такою реальною.
— Вона більш ніж реальна, — відповів Ісус. Він огледівся, ніби хотів пересвідчитися, що їх ніхто не підслуховує, і прошепотів:
— Вона — частина тієї таємниці, якою є Сарайю.
— Як я люблю Сарайю! — вигукнув Мак, підвівшись, сам здивований своєю відвертістю.
— Я теж! — підтвердив Ісус.
Вони вже повернулися на берег і стояли мовчки, дивлячись на хижу.
— Зустріч із Софією була жахливою й прекрасною водночас, — Мак нарешті відповів на запитання, поставлене Ісусом раніше. Раптом він помітив, що сонце так і не наблизилося до обрію. — Скільки минуло часу?
— Не так уже й багато — менше п’ятнадцяти хвилин, — побачивши на обличчі Мака здивування, Ісус додав: — Час із Сарайю минає дещо інакше, ніж зазвичай.
— Із нею все минає не так, як завжди, — пробурмотів Мак.
— Насправді, — почав Ісус, але зупинився, щоб запустити останній камінець, — у неї все цілком нормально й елегантно просто. Ви ж, будучи загубленими й незалежними, ускладнюєте ситуацію, через що вважаєте її простоту тяжкою для розуміння.
— Тобто, я складний, а вона — проста? Нічогісінько собі! Ти перевернув мій світ з ніг на голову! — Мак уже знову сидів на колоді, знімаючи взуття й шкарпетки, аби повертатися назад. — Можеш мені дещо пояснити? Як мої діти могли бути уві сні, якщо зараз обідня пора? Як таке могло статися? Тут хоч щось відбувається по-справжньому? Чи я теж сплю?
Ісус знову засміявся.
— Хочеш знати, як усе працює? Не запитуй, Маку. Тобі зарано знати про поєднання часових вимірів, чим, відверто кажучи, більше опікується Сарайю. Час, як ти розумієш, не є перепоною для того, хто його створив. Якщо хочеш, можеш у неї запитати.
— Напевно, я можу почекати. Мені просто було цікаво.
— На твоє запитання, чи тут хоч щось відбувається по-справжньому, можу відповісти: тут усе більш ніж справжнє, – Ісус зробив паузу, щоб Мак мав змогу усвідомити почуте. — Правильніше було б поцікавитися, що саме справжнє, а що ні.
— Не маю про це жодного уявлення, — визнав Мак.
— Чи було б усе тут менш справжнім, якби відбувалося уві сні?
— Напевно, я був би розчарований.
— Чому? Маку, тут відбувається набагато більше речей, ніж ти можеш усвідомити. Запевняю тебе, тут усе більш справжнє, ніж життя, яким ти його знаєш.