Він навіть заспівав кілька старовинних гімнів і народних пісень, просто тому, що йому цього хотілося. Коли він отак співав востаннє — уже важко було й згадати. Думки повернули його в далеке минуле, Мак почав наспівувати смішну пісеньку, яку колись придумав для Кейт: «К-К-Кейті… прекрасна Кейті. Люблю лише тебе». Він похитав головою, згадавши доньку, таку вперту, але й вразливу, замислився, як йому знайти шлях до її серця. Він уже й не дивувався, що сльози на очах з’являються так легко.
Коли він на мить відвернувся, розглядаючи хвильки, що здіймало весло, на носі каное з’явилася Сарайю. Від несподіванки Мак ледь не підскочив на місці.
— Ой! — вигукнув він. — Ти мене налякала.
— Вибач, Маккензі, — мовила вона. — Але вечеря майже готова, тому час повертатися до хижі.
— То ти постійно була зі мною? — поцікавився Мак, поступово приходячи до тями після викиду адреналіну.
— Авжеж. Я завжди з тобою.
— Чому ж я про це не знав? — запитав Мак. — Адже останнім часом я міг тебе бачити поруч.
— Твоя здатність мене бачити, — пояснила Сарайю, — не має нічого спільного з моєю присутністю. Я завжди з тобою, проте інколи мені хочеться, щоб ти відчув це по-особливому.
Мак кивнув на знак згоди й розвернув каное в напрямку хижі. Він явно відчував присутність Сарайю — спиною пройшло легеньке поколювання, і вони обоє усміхнулися.
— Чи зможу я завжди бачити й відчувати тебе так, як зараз, навіть після повернення додому?
— Маккензі, ти завжди можеш розмовляти зі мною. Я завжди є і буду поруч, незалежно від того, відчуваєш ти це чи ні.
— Я вже знаю, але як мені тебе почути?
— Ти навчишся вирізняти мої думки посеред своїх.
— А я не помилюся? А якщо я не зможу відрізнити твій голос від інших голосів?
Сміх Сарайю був, немов дзвінкий перелив водограю, покладений на музику.
— Звичайно, ти помилятимешся. Від помилок ніхто не застрахований. Але ти дедалі краще впізнаватимеш мій голос, коли розвиватимуться наші з тобою стосунки.
— Я не хочу помилятися, — поскаржився Мак.
— О, Маккензі! — вигукнула Сарайю. — Помилки — то невід’ємна складова життя. Згідно із задумом Тата, вони також мають свою мету. — Сарайю мала такий задоволений вигляд, що Мак мимоволі їй усміхнувся. Він чудово розумів, про що вона каже.
— Сарайю, це так відрізняється від усього, що я знав раніше. Зрозумій мене правильно, я в захваті від цих вихідних, які ви мені подарували. Проте я й гадки не маю, як повернутися до свого буденного життя. Із Богом жити легше, коли уявляєш його вимогливим наглядачем. Це також стосується й Великого Суму.
— Ти справді так думаєш? — запитала вона.
— Принаймні тоді все, здається, було під моїм контролем.
— «Здається» — ось ключове слово. І що це тобі принесло? Великий Сум та нестерпний біль, який поширився на рідних.
— На думку Тата, це через те, що я боюся своїх емоцій, — відверто визнав Мак.
Сарайю розсміялася.
— Я гадала, що ваша розмова була веселою.
— Я боюся своїх емоцій, — повторив Мак, дещо збентежений таким легковажним коментарем. — Я не можу довіряти їм, оскільки ображав інших. Тому мені не подобається те, що я відчуваю. Ви створили всі почуття чи тільки хороші?
— Маккензі, — Сарайю наче піднялася в повітрі. Йому й так було складно дивитися їй у вічі, а в променях післяобіднього сонця, що відбивалися від води, робити це було ще важче. — Емоції — це барви душі, дивовижні й захоплюючі. Коли ти нічого не відчуваєш, світ стає сумним і безбарвним. Подумай, як Великий Сум звів нанівець усі відтінки кольорів у твоєму житті, перетворивши його на монохром чорного та сірого.
— Можеш пояснити? — попросив Мак.
— Насправді тут немає нічого складного. Відтінки різних кольорів не можуть бути ані добрими, ні поганими. Вони просто існують, та й усе. Ось що допоможе тобі розкласти все по поличках, Маккензі: парадигми живлять сприйняття, а сприйняття живить почуття. Більшість емоцій є реакцією на сприйняття — те, що ти вважаєш правдивим у певній ситуації. Якщо твоє сприйняття неправильне, то й емоційна реакція буде хибною. Тому перевір спочатку своє сприйняття, а потім – істинність своїх парадигм, тобто того, у що ти віриш. Проте пам’ятай: якщо ти щиро у щось віриш, це не означає, що воно обов’язково виявиться правдою. Будь готовий переглянути свої переконання. Що більше ти житимеш у правді, то більше твої емоції допомагатимуть тобі бачити виразніше. Але й тоді ти не повинен довіряти їм більше, ніж мені.