– Ні. Від нього я більш нічого не чув, тому гадаю, що справи там пішли на краще. Цього разу… – Він на. мить завагався. – Цього разу йдеться про мене. Нічого особливого, але дещо тут може торкнутися й вас. – Хейзен якось дивно засміявся. («Він. начебто чимось збентежений», – подумав Аллен.) – Ви пригадуєте такого собі кулуарного діяча, пов'язаного з нафтою? Я зустрів його за чаєм у вашій школі.
– Пригадую, – відповів Стренд.
– Вийшла невеличка неприємність. Його викликали до Вашінгтона в сенатську комісію, що розслідує застосування тиску на законодавців…
– У газетах я нічого такого не читав.
– До газет ще не дійшло. Але один мій приятель, який має доступ до інформації, розповів мені дещо приватно.
Аллен знов – уже вкотре – відзначив подумки, що Рассел і тут має приятеля, який може дати йому корисні для нього відомості.
– Чоловік потрапив у скрутне становище, – провадив Хейзен, –» і намагається відвести від себе звинувачення. Вони не можуть закинути йому нічого конкретного, але якийсь п'яний на одній з отих клятих вечірок у Вашінгтоні розпатякався, нібито чув, як цей чоловік хвалився, що умовив одного сенатора змінити своє рішення, коли голосували про велику шельфову нафторозвідку, і нібито компанія, яку представляє моя фірма, пообіцяла сенаторові круглу суму, якщо він підтримає компанію до кінця. І було згадано, моє ім'я. Як мені стало відомо, цей діяч заявив комісії, нібито ми з ним зустрілися в школі за попередньою домовленістю. Його син навчається у вашій школі. Хітц його прізвище…
– Трієчник, майже двієчник. І живе якраз у моєму корпусі. Досить. неприємний лобуряка. Справжній бугай. Любить кривдити менших,
– В усякому разі Хітц-батько – так мене повідомили – не тільки заявив, нібито ми домовилися зустрітися в Данбері, а й сказав, що я відвів його вбік і обговорював з ним ту справу. Отака паскудна брехня!
– Мені дуже прикро, – мовив Стренд. – Але навіщо ви мені все це розповідаєте?
– Бо якщо хто-небудь приїде до вас і почне ставити запитання або якщо вам доведеться давати свідчення, то я б хотів, Аллене, щоб ви в разі потреби присяглиоя, що я весь час був з вами чи з кимось із вашої сім'ї і, поки я гостював – у вас, ніхто нічого не чув про голосування, бізнес, адвокатські контори…
– Расселе, – мовив Стренд якомога спокійніше, – я ж не був з вами весь час. І Леслі та Керолайн теж не були.
– Але ж ви не думаєте, що я на таке здатний, правда? – Голос у трубці лунав чимдалі гучніше, і в ньому вчувалася злість.
– Ні, не думаю, – щиро відповів Стренд.
– Це кривава помста, – сказав Хейзен. – Спрямована проти мене. В– и не знаєте, яка конкуренція у Вашінгтоні! В моїй роботі часом доводиться погладити когось досить могутнього – проти шерсті, і коли такі люди побачать бодай найменшу, найбезглуздішу нагоду мене спаплюжити, то відразу хапаються за неї.
– А що вони можуть вам зробити? Адже ніяких доказів у них нема?
– Звичайно, нема, – У щирості його відповіді не було сумніву. – Та ви собі не уявляєте, який вигляд це матиме в пресі і з якою радістю дехто з моїх колег здере з мене скальп! Може, нічого такого й не станеться, Аллене, але якщо до вас справді звернуться з розпитуваннями, то я дуже просив би вас… А втім, годі, я сказав уже й так багато. Робіть як вважаєте за потрібне.
– Расселе… – почав Стренд.
– Я б не хотів більше про це розмовляти, – рішуче відказав Хейзен.
Запала коротка мовчанка, і Стрендові не хотілось її порушувати. Коли Хейзен заговорив знову, голос його лунав, як завжди, приязно.
– О, до речі, на тому тижні я бачився з Леслі! Я подзвонив у Нью-Йорку до школи й запросив її на ленч. Один хлопчина, син мого приятеля, начебто має здібності до музики, і я хотів з нею побалакати: може б, вона взялася за нього… У неї чудовий вигляд! Вона нічого не казала вам про того хлопця?
– Ні, – відповів Стренд, Власне, Леслі і словом не обмовилася про зустріч із Хейзеном.
– Запитайте в неї про хлопця. Батько чекає відповіді. Що ж, мені було дуже приємно з вами поговорити, І прошу вас, не турбуйтеся про мене. .Може, через тиждень чи трохи більше все минеться й забудеться. Бережіть себе, друже! А я обіцяю, що приїду й провідаю вас – найімовірніше, на День подяки, а може, й раніше. Я скучив за вами, друже справді скучив!
Аллен поклав трубку й сидів, утупившись у телефон. Потім поволі допив віскі, вимкнув лампу й пішов до спальні. Дорогою зазирнув у кімнату Леслі, де стояло широке старомодне ліжко. Він поділяв його з Леслі від перших днів подружнього життя. Ліжко мало зручний, затишний вигляд. Ліжко Джіммі було вузьке, і в ньому Аллен часто снився собі зв'язаним і кинутим у тюремну камеру. Він мало не ліг спати цієї ночі в широке ліжко, але зрештою передумав і пішов до своєї кімнати. Там неквапливо роздягся й заліз у холодну, як склеп, постіль.