– Які вихідні? – спитала Леслі.
– Здається, містер Хейзен проходив повз тенісні корти й провів Керолайн додому, – промовив Аллен.
– Це дуже люб'язно з його боку.
– Дуже, – погодився Аллен. – Виявляється, він має в Істхемптоні будинок…
– З тенісним кортом і басейном, – докинула Керолайн. – Він підігрівається. Тобто басейн. І це на узбережжі океану.
– І навіщо людям басейн, коли поруч цілий Атлантичний океан? – розважливо спитала Леслі.
– Ой, мамо! – здивувалася Керолайн. – А якщо погода погана? Та й океан холодний.
– А втім, – мовила Леслі, – то його гроші. Яке нам діло до будинку містера Хейзена на березі океану?
– А таке, що він запросив нас туди на. вихідні, – озвався Аллен. – Переказав через Керолайн.
– Усіх нас, – додала Керолайн.
– Це ж треба! Ось як далеко може завести вдячність за тарілку супу, – сказала Леслі. Вона подивилась на Аллена. – Що ти про це думаєш?
Аллен знизав плечима.
– А ти?
– У п'ятницю пополудні він заїде по нас своєю машиною, – сказала Керолайн. Слова вже самі вихоплювалися з її вуст. – А в неділю ввечері привезе назад.
– Але в суботу вранці в мене стільки уроків, – якось непевно промовила Леслі.
– Та ті шмаркачі, – сказала Керолайн, – оберуть тебе «королевою року», якщо ти влаштуєш їм у суботу вихідний.
– Цить, Керолайн! – мовила Леслі. – Я думаю.
– У цьому домі надто багато думають, – з відчаєм сказала Керолайн. – Скоро всі ми геть отупіємо від думок.
– Та ти посидиш хоч хвилину мовчки, Керолайн! – сердито гримнув Аллен.
– Він самотній старий чоловік, – правила своєї Керолайн. – Ми його бодай трохи розважимо. Він розповідав, що в тому будинку шістнадцять спалень. Хотіла б я подивитись на когось із вас, щоб пожив сам-один у шістнадцяти спальнях і так день у день з місяця в місяць! Ви з матір'ю завжди вчили мене, що ми повинні зважати на потреби інших. Так от, щоб ви знали, містер Хейзен і є той самий «інший».
– Міс адвокат, – рішуче сказала Леслі, – якщо ви хвилину помовчите, може, ми це й обговоримо.
– Тут, нема чого обговорювати! – огризнулася Керолайн.
Леслі лагідно взяла її за руку.
– Гаразд, – мовила Керолайн, покірливо склавши руки й відхилившись на спинку стільця. – Мій рот на замку.
– Ти певна, що він мав на увазі нас усіх? – запитала Леслі. – Джіммі з Елінор теж?
– А то ж як! – відказала Керолайн.
– Він назвав кожного? – спитав Аллен.
– Ну, не те щоб кожного окремо, – призналася Керолайн, – але він мав на увазі всіх.
– Аллене, – сказала Леслі, – у тебе такий вигляд, що тобі не завадило б трохи подихати морським повітрям.
– Нарешті! – переможно вигукнула Керолайн. – Нарешті ми доходимо до суті.
– Уроки я, гадаю, могла б відкласти десь на потім, – замислено промовила Леслі. – Але я маю ще побалакати з Елінор та Джіммі, може, в них зовсім інші плани…
– Якщо вони мені все зірвуть через свої егоїстичні інтереси, – заявила Керолайн, – то я довіку не озовуся ні до нього, ні до неї.
– Не будь малою дитиною, – кинула Леслі. – Я ж тобі сказала: ми все обговоримо.
Задзвонив телефон, і Аллен підвівся з за столу.
– Я підійду. Це, мабуть, він, той самотній юрист.
Дзвонив справді Хейзен.
– Сподіваюсь, я не перебив вам вечері? – вибачився він
– Ні, – заспокоїв його Стренд. – Ми вже повечеряли.
– Як вам сподобався Берліоз?
– Надзвичайно! – відповів Стренд. – Ще раз вам дякую.
– Нема за що. Коли вам захочеться піти ще, дайте знати. Мені присилають квитки на все підряд, і дуже часто буває так, що саме ввечері я не можу вибратись.
– Керолайн розповіла мені, що ви проводжали її додому, – сказав Стренд, водночас міркуючи: «Як це людині присилають квитки на все підряд?» – Це було дуже люб'язно з вашого боку.
– Вона чудова дівчина, – мовив Хейзен. – І дуже здібна, вже не кажучи про все інше. Керолайн розповіла вам про нашу приємну розмову?
– Розповіла, – відповів Стренд. йому раптом уявилось, як би Хейзен переказував свої розмови з сином, що відбулися до того дня, коли довелося виламати двері в хлопцевій кімнаті.
– Я мав сьогодні коротку розмову з тим хлопцем, про якого вам розповідав, – з Ромеро, – повідомив Стренд. – Це була розмова не з приємних.
– Що ж він сказав?
– Що подумає.
– А якщо я поговорю з ним сам, це не допоможе? – спитав Хейзен.
– Навряд.
– Що ж, вам видніше. Керолайн сказала вам про поїздку у вихідні на Айленд?
– Казала, – відповів Стренд. – Цілу вечерю вмовляла нас із матір'ю.
– Сподіваюся, ви поїдете? – зацікавлено спитав Хейзен.