– Гаразд. Гітару бери. Тільки, бога ради, не грай, поки тебе не попросять!
Леслі трохи непокоїлась через те, що їй знову доведеться пропустити в суботу уроки. Але Керолайн, наперед радіючи вихідним, так заразила всіх своїм настроєм, що тепер Леслі щиро привіталася до Хейзена, коли той вийшов разом з Конроєм із машини, щоб допомогти їм покласти до багажника речі. День видався теплий, навіть жаркуватий, і на, наступні дні радіо обіцяло таку саму погоду, Джіммі. висловив те, що відчували всі, коли сказав Хейленові.
– Я зроду не відпочивав краще і не бачив людей приємніших, ніж у вас на узбережжі!
…Коли, вони приїхали, було, ще видно й так само жарко.
До вечері ще досить часу, – сказав Хейзен. – Давайте всі скупаємося в океані. Змиємо з себе місто!
Ця пропозиція сподобалась навіть Алленові – він-бо цілий день пропарився, на роботі. Дружина й діти знали, які в нього ноги, і досі вже й Хейзен, певно, здогадався, що Аллен – не атлет. Коли хвилин за п'ятнадцять усі зібралися на пляжі, Керолайн і Джіммі з дикими вигуками пострибали у воду й почали весело хлюпатись. Хейзен кинувся в океан так, наче хотів приборкати хвилі, Леслі з Алленом спостерігали, як він рвучко поплив від берега, вдаючи, ніби змагається з Керолайн, яка легко вимахувала руками й розтинала воду досить таки швидко.
Леслі в своєму темному суцільному купальнику виглядала просто розкішно. її міцні гарні ноги в промінні призахідного сонця відливали бронзою. Вона не була така тілиста, як та жінка на картині Ренуара в їхній спальні, проте Аллен задоволено подумав, що якби Ренуар був живий, він би з радістю використав Леслі як натуру. Вона ввійшла у воду спокійно, але потім упала на хвилю й попливла, ритмічно вимахуючи руками, туди, де за водорізом купався Джіммі. Аллен відходив від берега обережно, йому все здавалося, що плавки теліпаються на його худих ногах. Та тільки-но все тіло сховалось у хвилях, він одразу відчув себе легким, бадьорим, шкіра приємно напружилась у прохолодній воді. Він так ляпав руками по. воді, коли плив, що Елінор якось назвала цей його стиль «найповільнішим: у історії плавання, австралійським кролем».
Сонце вже висіло зовсім низько над обрієм, коли вони повилазили з води. Аллен трохи тремтів; він помітив, що Леслі, витираючись, рушником, теж тремтить. Вони всміхнулись одне одному.
Я наче на десять років помолодшав. – сказав він.
Це просто розкіш – тремтіти в такий жаркий день, як сьогодні! – відповіла Леслі, струшуючи з кіс краплі води.
Коли Аллен, залишивши Леслі одягатись до вечері, спустився вниз, Хейзен зі склянкою в руці вже сидів у вітальні. На ньому були червоні штани, сорочка з відкладним коміром лляний піджак. Він сказав їм, що. влаштовує сьогодні невеличку вечірку, і Аллен дбайливо одягся – сірі штани, голуба фланелева куртка, яку. Леслі випрасувала, перед поїздкою, і краватка.
– Приєднаєтесь? – спитав Хейзен, підносячи склянку.
– Дякую, поки що ні, – відповів Аллен. – Мені й так добре.
– Щаслиий ви чоловік! – промовив Хейзен. – Купання й мене збадьорило. Океан сьогодні лагідний. Але так буває не завжди. Минулого літа на цьому пляжі втопився чоловік. Скажіть дітям, хай. будуть обережні. – Він надпив зі склянки й раптом сказав: – Я хочу попросити у вас пробачення за оту п'яну сцену минулого разу.
– Я про це вже й забув, – відповів Стренд.
– Ви не забули, Аллене, я певен, – сказав Хейзен, пильно подивившись на нього. – У мене видався тоді пекельний день. Просто жахливий. Такого більш не станеться, – і він рішуче змахнув рукою, показуючи, що той день пішов у небуття. – До речі, вчора я випадково зустрів Елінор. Вона вам, казала, що ми трохи випили?
– Ні. – «Отакої! Вдома не п'є, а дивись, до вечора то там то там чарку й перехилить!» – Вона нічого не розповідала
Хейзен кивнув.
– У неї голова забита важливими думками. Неподалік від моєї контори є бар, я туди часом заглядаю після роботи вихилити чарчину. Виявляється, там поруч і її контора. З нею був той молодик. Містер Джанеллі. – Він зробив паузу, ніби хотів перевірити, яке враження справить це ім'я на Оренда,
– Я бачився з ним тільки один раз, – спокійно мовив Аллен. – Та й то недовго. У вашому домі, до речі.
– А, так-так! – згадав Хейзен. – Він мені казав, що будинок йому сподобався. Вони так щиро наполягали, щоб я сів до їхнього столика! За склянкою Елінор трохи розповіла мені про себе,
– Коли дівчата в такому віці, – сказав Аллен, – це, видно, головна тема їхніх розмов.
Хейзен усміхнувся.
– У чоловіків те саме: Ви пам'ятаєте, про що ви здебільшого розмовляли, коли вам було двадцять два?