Знов і знов поставало питання: який політичний сенс того всього? Й не знаходилось жодної відповіді. Кожне нове пояснення вже наступного дня спростовувалося новими фактами. Одне не викликало сумніву: якими б не були справжні задуми диктатора, якою б не була задумана ним політична мета ліквідації, діяльність ДПУ досягала зворотних результатів. Скоріше за все, тут об’єдналася божевільна ідея з божевільною і жахливою технікою її виконання, внаслідок чого було розхитано фундамент людського суспільства. Ми не відали провідної ідеї, але ми добре бачили божевільну техніку її втілення.
То була техніка ВЕРБОВКИ.
Розповідають, що перський шах, будучи в захопленні від нової гри в шахи, викликав автора винаходу гри, щоб якось його винагородити. Шах пообіцяв виконати будь-яке його бажання, хоч би це й коштувало йому половини царства. Винахідник же виявився напрочуд скромним: «Поклади мені, царю, одне пшеничне зерно на першу клітинку шахової дошки, на другу клітинку — дві зернини, на третю — чотири й так далі. Цієї винагороди з мене буде досить». Шаха обурила безпретензійність знаменитого винахідника і він звелів доставити мішки з пшеницею. Невдовзі стало зрозуміло, що палац не вмістить тієї кількості пшениці. Тоді він покликав мудреців, аби вони підрахували, скільки ж треба того зерна. Коли ж вони, нарешті, підрахували, то виявилось, що врожаю всієї держави за ціле тисячоліття не вистачить для того, щоб задовольнити вимогу винахідника.
Щось подібне трапилося і з Сталіним, коли після трьох років «чистки» він збагнув її масштаби. Тоді й лише тоді він дав команду зупинитися. Але було вже занадто пізно. Звільнити масу невинуватих людей уже було небезпечно. А полишити їх гнити в таборах далекої Півночі та інших місцях означало скомпрометувати російську революцію.
Перед кожним ув’язненим ставилося два кардинальні питання:
«Хто тебе завербував?», «Кого завербував ти?» Спочатку він заперечує свою провину, але після кількох днів фізичної наруги розколюється і називає від 5 до 10 своїх спільників. Найпізніше як через місяць після арешту вербовщика до в’язниці прибували завербовані ним люди. Кожен із тих 5 вказував 5 нових. У наступний місяць до в’язниць прибувала третя генерація, чисельністю в 25 змовників. Через півроку потомство першого заарештованого вже складалося з армії в 15 000 контрреволюціонерів, якщо знехтувати поправками на ту обставину, що деяких змовників вербувало одразу кілька осіб.
Коли пізніше я буду послуговуватися термінами «вербовщик» чи «завербований», то це не треба розуміти в тому сенсі, що в дійсності мала місце якась вербовка. Коли хтось із нас казав: «Лебедєв «завербував» Кіндратенка», — то це лише означало, що Лебедев, так само як і Кіндратенко, був відданим радянським громадянином, який ніколи не належав до жодного контрреволюційного руху.
Однак він зламався під катуваннями й зізнався до протоколу: був контрреволюціонером і завербував Кіндратенка до своєї контрреволюційної організації. На нашому ж жаргоні це означило, що Лєбєдєв був ВЕРБОВЩИКОМ, а Кіндратенко — ЗАВЕРБОВАНИМ.
У харківських в’язницях того часу можна було прослідкувати той процес вербування, але не згори, а знизу. Ми спостерігали лише розгалудження дерева й не бачили його стовбура. Ніколи, за винятком дуже рідкісних випадків, не можна було встановити початку ланцюга. Кожен, хто прибував, уже був завербованим, але ж повинні були існувати люди, які започаткували той стовбур. Де залишилися перші камені, що своїм падінням започаткували схід лавини? Тих уявних предків-засновників наших організацій ми називали «архі-вербовщиками».
Масові арешти розпочалися наприкінці літа 1937 року. Але архі-вербовщики пройшли через тюремні камери ще в 1936 році й могили їх уже вдруге позаростали травою. Спочатку ми мали підстави для припущення, що всі наші організації походять від великих опозиціонерів, ліквідованих у московських процесах. Аналізи справ сотень моїх товаришів довели мені, що це було не так. До весни 1937 року ДПУ брало не лише завербованих, вказаних безпосередньо чи опосередковано звинуваченими у великих процесах, але також усіх інших, чиє ім’я потрапило колись до їхнього досьє внаслідок підозри. Ці люди також відіграли роль архі-вербовщиків і стали родоначальниками декількох поколінь арештованих. Щоправда, вони мусили послуговувати на великих московських процесах. Одного з опозиціонерів вони мали вибрати собі як «вербовщика».