Я мав її виконувати.
— Але ж як усе-таки було з биттям?
— Я не можу розповісти тобі докладно, як це було, бо не був присутнім, коли Сталін розмовляв про це з Єжовим. Але я можу собі уявити, як усе відбувалося. І ти також можеш собі це уявити, не змушуючи мене вести небезпечних розмов. Хто ти, зрештою, є?
— Я фізик.
— Я не питаю про твій фах. Хочу знати, до якої організації ти належиш?
— Я не належу до жодної організації.
— Я знаю, що в нас немає ніяких організацій. Я хотів би знати в чому тебе звинувачують.
— Кажуть, що я бухарінець.
— Уяви собі, що Сталін гукає Єжова й говорить йому: «Треба вияснити, чи нема контактів між колишніми бухарінцями та німецьким гестапо». Єжов викликає обласних керівників: «Треба викрити контакти між німецьким гестапо та колишніми бухарінцями». Ця дрібна заміна сталінської директиви означала дуже багато. Ймовірно Сталін сподівався на те, що Єжов сам від себе загострить директиву. Керівники обласних управлінь звертаються потім до нас, слідчих, і кажуть без письмового наказу: «Треба зробити найенергійніші кроки щодо викриття контактів між німецьким гестапо та людьми Бухаріна». Ми самі потім маємо здогадуватися, які то мають бути «енергійні кроки». Без биття ніхто з вас не зізнається, що є шпигуном гестапо, бо взагалі ніяких шпигунів немає. А якщо і є, то один на десять тисяч та й той не бухарінець. І ось один із слідчих починає бити. Я не знаю, чи начальник давав йому стосовно цього усний наказ. В усякому разі я ніякого наказу не отримував. Але інші вже знали, що начальник не протестує проти биття, принаймні доти, доки людину не заб’ють на смерть. Перший, хто почав бити, досяг успіху.
Потім усі пішли по його слідах. Усе це розігралося в другій половині серпня 1937 року. Стороннім особам здається, що був письмовий наказ згори. Биття зникне не далі, як через два місяці. Й цього разу не буде ніякого наказу. Бо інакше треба було б зізнатися, що в НКВС били.
— Добре, але з кого почалися арешти бухарінців?
— Ми мали списки старих опозиціонерів. Якщо йдеться про троцькістів, то справа була дуже простою. Вони явно виступили в 1926-27 роках і були з того часу нами занотовані. У 1936 році ми їх заарештували й притисли до стіни. Тоді ці люди видали своїх близьких. Ці видали інших і так далі. Лавинний закон. Коли йдеться про бухарінців, то ця справа була не простою. Прихильники Бухаріна з самого початку маскувалися. Але були й такі, що під час колективізації протестували проти аграрної політики. Особливо в кінці 1932 року, коли вся країна потрапила в лещата катастрофи голоду, й люди почали між собою про це розмовляти. Ці розмови зареєстровані в наших теках. Ці люди проходять у нас як бухарінці. Вони й стали головними вербовщиками. Арештовуємо їх, і ти можеш собі уявити, що сталося потім. Вони капітулюють і видають нам усіх ідеологічно до них наближених. Кожен новоарештований знову видає нам подальших. Але все це скоро має припинитися.
— Ти певен того?
— Абсолютно певен.
— Чому так вважаєш?
— Є багато причин, щоб так сталося. Ці причини існують уже майже півроку. Але останнім часом сталася подія, яку я очікував уже давно. І то є для мене ознакою близького кінця.
— Поясни.
— Відтепер уже беруть нас самих. Дійшло вже до того, що половина міського населення потрапила до наших протоколів у зв’язку з тією чи іншою справою. З одного боку, не можна всіх арештовувати, а з другого, — немає жодної причини для того, щоби, узявши одного, не забрати другого. Раніше брали людей, що належали до певної категорії, яку треба було ліквідувати, наприклад: національні сепаратистські групи, колишні опозиціонери, старі більшовики, червоні партизани. Всі вони вже майже рік як ліквідовані. Якби зараз заарештувати всіх, кого інші протягом останніх шести місяців завербували, то наші міста обезлюдніли б. Але цього не можна зробити, це добре розуміють нагорі. Замість цього почали ліквідовувати наших власних людей. Ми є останнім апаратом, який треба ліквідувати. Я завжди був певен, що й до нас колись дійде черга. Тепер вона дійшла, і це є початком кінця. Перелом надійде дуже скоро.
Він говорив запинаючись, а я слухав його, затамувавши подих.