Праці відносяться до низькотемпературної спектроскопії твердого тіла і оптики молекулярних кристалів. В УФТІ працювала в лабораторії Обреїмова.
Дружина Лейпунського.
Обреїмов Іван Васильович (08.03.1984 — 02.12.1981)
Фізик-експериментатор, академік АН СРСР (1958). Золота медаль С.І. Вавілова (1959). Організатор і перший директор Українського фізико-технічного інституту.
Народився в Аннесі (Франція). Закінчив Петроградський ун-т.
У 1919–1924 рр. працював в Державному оптичному інституті, в 1924–1929 рр. — у Ленінградському фізико-технічному інституті, 1929–1941 рр. в Харківському фізико-технічному ін-ті (1929–1932 рр. — директор), в 1942–1944 рр. — у Державному оптичному інституті, в 1944–1954 рр. — в ін-ті органічної хімії АН СРСР, в 1954–1965 рр. — в інституті елементоорганічних сполук АН СРСР, з 1965 р. — в ін-ті загальної і неорганічної хімії.
У 20-х роках відвідав Лейденську, Кембріджську і ряд інших наукових лабораторій Європи.
Наукові праці відносяться до фізики кристалів, молекулярної спектроскопії, оптичної оптики, світлооптики.
Будучи заступником директора Ленінградського фізико-технічного інституту А. Йоффе, взяв на себе основні клопоти щодо організації й будівництва Харківського фізико-технічного інституту.
Активно залучав до роботи в інституті іноземних учених. Олександр Вайсберг був запрошений працювати в УФТІ Обреїмовим і прибув до Харкова під час його директорства.
22 липня 1938 року Обреїмова було заарештовано в м. Харкові і звинувачено в тому, що він був агентом німецької та англійської розвідок і учасником правотроцькістської організації. Він також звинувачувався в тому, що належав до групи наукових працівників, які наполягали на визнанні «чистої» науки і на тому, щоб наукою займались лише «геніальні» люди. 19.11.40 року постановою «особливої трійки» «за антирадянські» висловлювання Обреїмову було визначено строк покарання у 8 років виправно-трудових таборів. З клопотанням про звільнення Обреїмова у відповідні органи зверталися такі видатні вчені, як Вавілов, Йоффе, Комаров та інші. Вони характеризували Обреїмова як видатного фахівця в галузі фізики. 21 травня 1941 року постановою особливої наради при НКВС СРСР справа стосовно Обреїмова була припинена, а його самого було звільнено з-під варти. Досьє Обреїмова знаходиться в Москві й проглянути його нам не вдалося.
Ландау Лев Давидович (22.01.1908 — 01.04.1968)
Видатний фізик-теоретик, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної праці (1954), Державні премії СРСР (1946, 1949, 1953). Ленінська премія (1962). Член багатьох зарубіжних академій і наукових товариств. Нобелівський лауреат (1962).
Народився в Баку. Закінчив Ленінградський ун-т (1927). У 1927– 1932 рр. — аспірант, науковий співробітник Ленінградського фізикотехнічного інституту. В 1932–1936 рр. очолював теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту й одночасно завідував кафедрою теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного інституту, а з 1935 р. — кафедрою загальної фізики Харківського університету. З 1937 року завідував теоретичним відділом інституту фізичних проблем АН СРСР. Одночасно був професором Московського ун-ту (1943–1947 рр. і з 1965 р.) і Московського фізико-технічного інституту.
Коло його наукових інтересів дуже широке й торкається майже всіх розділів фізики. Автор фундаментальних результатів з квантової механіки, теорії фазових переходів другого роду, теорії Фермі-рідини і теорії надплинності, фізики космічних променів, квантової теорії поля, фізики елементарних часток, фізики плазми.
Героєм Соціалістичної праці Ландау став за участь у роботах із створення атомної бомби.
Автор всесвітньовідомого багатотомного «Курсу теоретичної фізики» Л.Д. Ландау і Є.М. Ліфшиця, ниписання якого було розпочато в Харкові. До кінця своїх днів зберігав тісні наукові й дружні контакти з харківськими фізиками.
27 квітня 1938 року Ландау було заарештовано. У цей час він жив у Москві й працював в інституті фізпроблем. Його було звинувачено в тому, що він є активним учасником харківської антирадянської шкідницької організації, провадив підривну шкідницьку діяльність у науці.
За клопотаннями видатних вітчизняних (зокрема, П.Л. Капиці) та зарубіжних (Н. Бор) учених 28 квітня 1939 року його було звільнено.
Гоутерманс Фрідріх Георг (у книзі — Фізель) (22.01.1903 — 1.02.1966)
Фізик. Народився в Данцигу (тепер Гданськ). У 1928 р. отримав ступінь доктора філософії в Геттінгенському ун-ті. В 1933–1934 рр. працював в Англії, в 1935–1937 рр. — в Українському фізико-технічному інституті, в 1940–1945 рр. — в науково-дослідній лабораторії в Шарлоттенбурзі, 1945–1952 рр. — в Геттінгенському ун-ті (з 1950 р. — професор). З 1952 року професор Бернського ун-ту і директор організованого ним центру фізичних досліджень при ун-ті.