— Чорт забирай! Дурна склянка! — лаялась вона на розбите скло, що вигравало на вогні. — Ну й лежи тут! Мені до лампочки!
Непевно ступаючи, Лора повернулася на кухню за іншим келихом. Допиваючи пляшку, вона раптом подивилася на вогонь і подумала: перед ким вона ламає комедію? Жахливо п’яна, спустошена, схлипуючи і гикаючи, Лора заснула на софі, заховавши зарюмсане обличчя у своєму гарному, щойно пофарбованому волоссі.
Розділ 24
Вона спала годин з десять, але, прокинувшись, виглядала так, наче спала кілька тижнів. Калатання в голові відлунювало калатанням у скло французьких вікон. Докладаючи величезних зусиль, Лора змусила себе підвестися настільки, щоб глянути, хто там посилює ще дужче її головний біль.
Фредді. До того часу, як Лора спромоглася сісти, він з камінним обличчям стояв над нею, тримаючи у руці кружку оповитої парою чорної кави. Лора щільніше загорнула в ковдру своє зболене тіло, поки Фредді розглядав два келихи з-під вина, порожню пляшку і Лору з похмілля.
— Отже, побачення минуло більше ніж вдало, — мовив він трохи роздратовано. — Саншайн сказала, ти була на побаченні зі своїм хлопцем.
Лора сьорбнула кави і здригнулася:
— Він не мій хлопець, — прохрипіла вона.
Фредді здивовано гмикнув:
— Атмосфера, як на мене, тут достатньо «дружня».
Лорині очі наповнилися сльозами, а всередині закипіла лють:
— Тобі що до того? — відрубала вона.
Фреді знизав плечима:
— Ти права. Це мене не стосується.
Він розвернувся, щоб іти:
— І дякую за каву, Фреде, — пробурмотів він.
— От лайно! — відповіла Лора собі під ніс.
Вона сьорбнула ще кави з кружки. Навіщо вона розповіла Саншайн про побачення?
Лора відчула приплив слини в роті. Вона знала, що не встигне до вбиральні, але варто хоча б спробувати. На півдорозі на паркетній підлозі її знудило. Вивернуло навспак. Вона стояла, змерзла і нікчемна, з ногами, заляпаними блювотою, досі стискаючи кружку кави й радіючи, що принаймні її вирвало не на перський килим.
За годину, прибравши безлад, іще двічі виблювавши, простоявши під душем десять хвилин і натягнувши якийсь одяг, Лора сиділа за кухонним столом, тримала чашку чаю, втупившись у шматочок тоста. Її побачення завершилося катастрофою. Від самої згадки про язик Ґрегема, який мляво обертався в її роті, немов напівздохлий слимак, Лору кидало в холодний піт. Ну, від цього і ще від двох пляшок шипучки. Як вона могла бути такою дурною? Дзвінок у двері повернув її від невеселих спогадів до реальності. Саншайн. «Будь ласка, тільки не сьогодні», — подумки благала Лора. Зараз почнуться безкінечні розпитування про вчорашній вечір, вона просто не витримає цього. Лора сховалася в коморі. Якщо на її дзвінок ніхто не відповість, Саншайн обійде будинок довкола, підійде до чорного входу. І побачить Лору за кухонним столом. Дівчина й далі дзвонила ввічливо, але наполегливо. Нарешті двері на кухню відчинились і увійшов Фредді.
— Та що тут коїться?
Лора відчайдушно зацитькала на нього і поманила до комори. Навіть таке невелике зусилля змусило її тремтіти. Вона схопилася за полицю з солоними огірками, щоби встояти на ногах.
— Боже, маєш жахливий вигляд, — сказав Фредді співчутливо.
Лора знову приклала палець йому до вуст.
— Що таке? — йому почав уриватися терпець.
Лора зітхнула.
— Саншайн біля парадних дверей. Мені не хочеться її сьогодні бачити. Я знаю: ти думаєш, що я жалюгідна, але я просто не витримаю її питань. Не сьогодні.
Фредді зневажливо похитав головою:
— Я не думаю, що це жалюгідно. Вважаю, це просто безглуздо. Ти, доросла жінка, ховаєшся в шафі від молодої дівчини, яка тебе обожнює, лише тому, що ти пом’ята й маєш заслужене похмілля. Та що, кишка тонка вийти і сказати їй усе в обличчя?!