Відтоді нічого не відбулося.
Але Вінс не хотів здаватися. Нізащо! Він був дуже терплячим: це було його професійною рисою. Вінс почекає, буде, як і раніше, спостерігати за всіма подіями, поки Джонні Електрик шукатиме свіжу інформацію, і рано чи пізно отримає свою здобич. Вінс був упевнений у цьому, як був упевнений і в тому, що пес — це частина його доленосного дару, втім, як і безсмертя.
Він хвильку постояв на громадському пляжі Болза-Чіка, відчуваючи, як хвилі розбиваються об його ноги, і вдивляючись у темні маси розбурханої води, поки не став почуватися таким же всемогутнім, як і океан. Вінса переповнювало багато життів, тому він би не здивувався, якби з кінчиків його пальців заструменіли блискавки, подібно до того, як це робили міфічні боги.
Нарешті він кинувся у воду й поплив назустріч хвилям. Він заплив далеко від берега, де взяв курс на південь паралельно пляжу, потім на північ, поки геть не знесилів і з припливом повернувся на пляж.
Вінс трохи подрімав під гарячим пообіднім сонцем. Йому наснилася вагітна жінка з великим круглим животом, яку він задушив.
Вінсу часто снилося, як він убиває дітей або, що іще краще, ненароджених в утробі, бо в реальному житті мріяв про це. Звісно ж, убивати дітей було небезпечніше, тому Вінсу доводилося відмовлятися від такого задоволення, хоч дитяча енергія була найпотужнішим, найчистішим і найціннішим продуктом. Але поки що це було занадто ризиковано, і Вінс не міг собі цього дозволити, поки не впевниться, що досяг цілковитого безсмертя і йому тепер не треба боятися поліції чи ще когось.
Хоча йому часто снилося подібне, той сон на пляжі Болза-Чіка вразив його, позаяк він здавався важливішим за інші сни. Вінс відчув себе… по-іншому: сон був пророчим. Він позіхав і кліпав, дивлячись на надвечірнє сонце, вдаючи, що не помічає дівчат у бікіні, які пускали йому бісики, і думав, що сон був передвісником майбутньої насолоди.
Одного дня він справді стисне своїми руками вагітну жінку за горло. Вінс уже відчував те божественне хвилювання, коли отримає той абсолютний дар, коли в його тіло перетече не лише її життєва енергія, а й чиста і незаймана енергія ненародженої дитини в лоні.
Почуваючись так, наче він щойно виграв мільйон, Вінс повернувся до свого мікроавтобуса і поїхав додому. Там він узяв душ, а потім поїхав пообідати до найближчого стейк-хаусу «Стюарт Андерсон», де з’їв філе-міньйон.
6
Ейнштейн пробіг повз Трейвіса з кухні через їдальню і зник у вітальні. Трейвіс із повідцем пішов за ним. Ейнштейн заховався за диваном.
— Послухай, це не боляче, — промовив Тревіс.
Пес злякано дивився на нього.
— Нам ніяк не обійтися без цього перед поїздкою до Вегаса. Ветеринар зробить тобі кілька щеплень від чумки та сказу. Це для твого ж блага, і це не боляче. Потім ми виготовимо тобі свідоцтво, яке слід було виготовити ще кілька тижнів тому.
«Ні».
— Так.
«Ні».
Зігнувшись і тримаючи повідець за застібку, яку надівали на ошийник, Трейвіс підійшов до Ейнштейна.
Ретривер втік, стрибнувши на крісло і вже звідти уважно поглядаючи на Трейвіса.
Повільно виходячи з-за дивана, Трейвіс промовив:
— Послухай, волохата мордо, я — твій хазяїн…
«Ні».
Спохмурнівши, Трейвіс промовив:
— Так, я — твій хазяїн. Ти можеш бути до біса розумним, але все ж ти — пес, і ми йдемо до ветеринара.
«Ні».
Спершись об арку, що вела до їдальні, і склавши руки, Нора промовила, посміхаючись:
— Гадаю, він хоче тобі показати, як поводяться діти, — це на той випадок, якщо ми захочемо їх мати.
Трейвіс кинувся до собаки. Той зіскочив зі свого п’єдесталу й вилетів із кімнати, а Трейвіс, перечепившись через крісло і не втримавшись на ногах, гепнувся на підлогу.
Нора розсміялася.
— Це досить кумедно.
— Куди він побіг? — запитав Трейвіс.
Нора вказала на коридор, що вів до двох спалень і ванної кімнати.
Трейвіс пішов до своєї спальні. Ретривер стояв на ліжкові й дивився на двері.
— Від мене ти не втечеш, — промовив Трейвіс. — Це ж для твого блага, чорт забирай, і тобі зроблять ці щеплення, хочеш ти цього чи ні.
Ейнштейн підняв задню ногу і подзюрив на ліжко. Трейвіс здивовано запитав:
— Що, до дідька, ти робиш?