— Послухайте, моя люба, мені майже сімдесят один рік. Юридична практика мені ще не набридла, і я досі ходжу в плавання… але, відверто кажучи, останнім часом моє життя зробилося трохи нуднуватим. Ця авантюра розжене кров у моїх замшілих жилах. Окрім того, я вірю, що ви зобов’язані зберегти Ейнштейну свободу не лише з тих причин, які ви назвали, а… люди не мають права використовувати свій геніальний розум, щоб створювати інших істот, наділених розумом, а потім ставитися до них, як до меблів. Якщо ми вже дійшли до того, що можемо творити нарівні з Господом, пора навчитися Божої справедливості й милосердя. А в цьому випадку зберегти Ейнштейну свободу — справедливо і милосердно.
Ейнштейн підвів голову, захоплено подивився на юриста, а потім тикнувся своїм холодним носом під його підборіддя.
У гаражі, розрахованому на три автомобілі, Гаррісон тримав чорний «Мерседес 560 SEL», старіший білий «Мерседес 500 SEL» зі світло-блакитним салоном і зелений джип, на якому він зазвичай їздив до океану, де стояла його яхта.
— Білий «мерседес» належав моїй дружині Франсін, — пояснив юрист, коли вів Трейвіса й Нору до автівки. — Я більше ним не користуюся, але підтримую в робочому стані й часто катаюся, щоб шини не застоювалися. Слід було вибавитися від нього, коли Френні померла. Все ж це була її машина. Але… вона так любила свій сяючий білий «мерседес»! Я досі пам’ятаю, якою вона була за кермом… Візьміть це.
— Втікати на машині за шістдесят тисяч доларів? — запитав Трейвіс, провівши рукою полірованим капотом. — Втеча на широку ногу.
— Її ніхто не шукатиме, — промовив Гаррісон. — Навіть якщо вони врешті-решт зрозуміють, що між нами є якийсь зв’язок, то не дізнаються, що я вам віддав одну зі своїх машин.
— Ми не можемо прийняти такий дорогий подарунок, — заперечила Нора.
— Назвемо це позикою, — промовив юрист. — Коли все закінчиться і ви придбаєте іншу машину, просто припаркуйте її десь — на автостанції чи в аеропорту, — відтак зателефонуйте мені й повідомте, де вона. Я когось пошлю, щоб її забрали.
Ейнштейн поклав передні лапи на двері водійського сидіння і визирнув крізь бокове скло. Потім він повернувся до молодят і гавкнув, наче називаючи їх дурнями, бо вони відмовляються від такого подарунка.
9
Трейвіс був за кермом. Вони залишили будинок Гаррісона Ділворта у середу о десятій п’ятнадцять вечора. Трейвіс вирішив їхати на північ трасою 101. О пів на першу ночі вони проїхали Сан-Луїс-Обіспо, а за півгодини вже були в Пасо-Роблс. О другій годині вони зупинилися на заправці із самообслуговуванням. До Салінаса, що лежав на півдні, залишалася година їзди.
Нору гнітило відчуття власної непотрібності. Вона навіть не могла підмінити Трейвіса за кермом, оскільки не вміла кермувати. В дечому це була провина Вайолет Дейвон, а не Нори, — ще один наслідок відлюдництва і пригнічення. Тому жінка відчувала, що не може принести жодної користі, і була собою незадоволена. Все ж вона не збирається все життя бути такою безпомічною, чорт забирай! Вона теж навчиться кермувати і стріляти. Трейвіс може навчити її цьому. Враховуючи його минуле, він також може навчити її бойовим мистецтвам — дзюдо чи карате. Трейвіс — хороший тренер, адже він добре навчив її кохатися. Від цієї думки Нора посміхнулася, і її самокритичність поступово зникла.
Поки вони їхали на північ до Салінаса, а потім — до Сан-Хосе, Нора виспалася як слід за дві з половиною години, а решту часу рахувала кілометри, які вони вже проїхали. Обабіч шосе розкинулися неосяжні поля. У холодному місячному сяйві вони здавалися безкінечними. Коли місяць зайшов за хмару, вони тривалий час їхали у цілковитій темряві, перш ніж їм траплялося освітлене вікно одинокої хатини чи приміщення придорожніх служб.
Жовтоокий монстр пройшов по сліду Ейнштейна 225 кілометрів, якщо брати по прямій — від підніжжя Санта-Ани в окрузі Оріндж до Санта-Барбари. Так стверджував Трейвіс. Це приблизно дорівнювало шестистам кілометрам ходою дикою місцевістю. Цю відстань монстр подолав за три місяці. Не вельми швидко. Тому якщо вони поїдуть на шістсот кілометрів північніше Санта-Барбари, а тоді причаяться недалеко від затоки Сан-Франциско, то нападник знайде їх тільки через сім-вісім місяців. А можливо, взагалі не знайде. Як він занюхає Ейнштейна на такій відстані? Звісно ж, його неймовірна здатність чути пса має свої межі. Трейвіс у цьому не сумнівався.
10
У четвер об одинадцятій Лемюел Джонсон стояв у спальні невеличкого будинку, який Трейвіс Корнелл орендував у Санта-Барбарі. Дзеркало на комоді було розбите, а кімнатою наче пройшовся ураган. Здавалося, що Аутсайдер оскаженів від заздрощів, що пес живе в затишному будинку, поки він змушений нишпорити дикими хащами і жити у порівняно примітивних умовах.