Трейвіс звернувся до блондинки:
— Зав’язуй, сестричко. Пані не по цих справах.
Блондинка солодко посміхнулася.
— Якщо вона спробує, можливо, їй сподобається.
Вони вийшли з роздягальні й опинились у вузькому і захаращеному коридорі з поганим освітленням. Аж там Нора усвідомила, що до неї чіплялася жінка з пропозицією переспати!
Вона не знала, сміятися їй чи блювати. Напевне, і се, і те.
Здоровило привів їх до кабінету в задній частині будівлі й залишив там, сказавши:
— Пан Ван Дайн буде з хвилини на хвилину.
В кабінеті все було у сірих тонах: стіни, металеві крісла, добряче побитий часом стіл і сейф. До того ж — абсолютно голі стіни: ні картин, ні календарів. Те саме стосувалося і столу: ні ручки, ні блокнота, ні паперів. Здавалося, що тут рідко хто буває.
Нора і Трейвіс сіли на металеві крісла перед столом.
Вони досі чули музику з бару, але вона вже хоч не глушила. Перевівши подих, Нора сказала:
— Звідки вони?
— Хто?
— Всі ці гарні довгоногі дівчата з ідеальними грудьми і тугими маленькими дупцями, які хочуть… цим займатися. Звідки їх стільки набралося?
— Поблизу Модесто є племінна ферма, — промовив Трейвіс.
Нора витріщилася на нього.
Він розсміявся і промовив:
— Вибач. Я постійно забуваю, які ви невинні, місіс Корнелл.
Трейвіс поцілував її в щоку. Його щетина трохи колола, але Норі було приємно. Хоча Трейвіс і був одягнутий у вчорашній одяг і не поголився, він здавався чистим, як немовля, якщо порівнювати з тією наволоччю, повз яку їм довелося пройти, щоби потрапити в цей кабінет.
Трейвіс промовив:
— Пробач, мені потрібно було прямо відповідати, бо ти ще не розумієш, коли я жартую, а коли кажу правду.
Нора кліпнула.
— Тобто поблизу Модесто немає ніякої племінної ферми?
— Ні. Але цим багато хто займається. Дівчата, які мріяли потрапити в шоу-бізнес, поїхати у Лос-Анджелес і стати кінозірками. Але їм не вдається, тому вони опиняються у таких от місцях у Лос-Анджелесі, чи ще далі на північ — у Сан-Франциско чи Лас-Вегасі. У більшості вони походять із досить поважних сімей і дивляться на це заняття як на тимчасову роботу, де можна дуже швидко заробити великі гроші. Таким чином вони готують собі плацдарм для ще однієї спроби пробитися в Голлівуд. Є мазохістки, яким подобається, коли їх принижують. Інші протестують проти батьків, перших чоловіків і проти всього чортового світу. Звичайно, є поміж них і повії.
— Повії тут шукають… клієнтів? — запитала Нора.
— Важко сказати. Дехто танцює, щоб мати якісь гроші на випадок, коли податкова служба постукає у двері. Вони декларують свій дохід як танцівниці, і це допомагає їм приховувати свій прибуток від проституції.
— Сумно, — промовила Нора.
— Так. У деяких випадках… у багатьох випадках це дуже сумно.
Нора вражено запитала:
— А той Ван Дайн дасть нам фальшиві паспорти?
— Гадаю, що так.
Нора подивилася на Трейвіса із серйозним виглядом.
— Ти, виявляється, знаєш про такі місця?
— Це погано, що я знаю про такі місця?
Нора на хвильку задумалася, а потім сказала:
— Ні. Розумієш… якщо жінка хоче одружитися, то їй потрібен чоловік, який знає, що робити в будь-якій ситуації. Це додає впевненості.
— В мені?
— Так. І впевненості в тому, що ми виплутаємося, врятуємо Ейнштейна і себе.
— Впевненість — це добре. Але в загоні «Дельта» перше, чому нас учили, це тому, що надмірна впевненість може бути згубною.
У цей час двері відчинились, і здоровило повернувся з круглолицим чоловіком у сірому костюмі, синій сорочці й чорній краватці.
— Ван Дайн, — відрекомендувався новоприбулий, але нікому не подав руки.
Він обійшов стіл і сів у крісло з пружинною спинкою. У нього було рідке світле волосся і гладкі, як у немовляти, щоки. Чоловік нагадував біржевого маклера з реклами: успішного, розумного, законослухняного і добре вдягненого.
— Я хотів поговорити з вами, бо мені цікаво, хто розповсюджує про мене цю брехню.
Трейвіс промовив:
— Нам потрібні нові документи: водійські посвідчення, страховка і таке інше. Але вони повинні бути першокласними, з усіма резервними копіями, а не якесь барахло.
— І я про те, — погодився Ван Дайн і здивовано звів брови. — Звідки, в біса, ви взяли, що я цим займаюсь? Боюся, вас неправильно поінформували.
— Нам потрібні першокласні документи з резервними копіями, — повторив Трейвіс.
Ван Дайн витріщився на них.
— Дозвольте заглянути у ваш гаманець. І вашу сумочку, міс.