Коли Вінс зазирнув у вічі Маріо Тетраньї, він одразу ж зрозумів, що статура і набрезклий вигляд дона не мають жодного значення. В нього були зміїні очі: бездушні, холодні, які уважно спостерігали за вами. Якщо якимось необережним жестом ви не сподобаєтесь дону, він загіпнотизує вас, а потім учинить, як змія із паралізованою страхом мишею: проковтне живцем.
Вінс боготворив Тетранью. Він знав, що Тетранья — велика людина, і мріяв, щоб той дізнався, що він теж — обранець Долі. Але Вінс навчився тримати язик за зубами про своє безсмертя, оскільки якось людина, якій він довірився, взяла його на кпини.
Дон Тетранья розплющив свої зміїні очі й промовив:
— Хочу впевнитися, що правильно тебе зрозумів. Ти шукаєш людину. Це не справа сім’ї, а твоя особиста справа.
— Так, сер, — відповів Вінс.
— На твою думку, той чоловік придбав фальшиві документи й живе під чужим іменем. Він міг знати, як придбати такі папери, хоча і не є членом сім’ї та братства?
— Так, сер. У нього таке минуле, що… він може знати.
— Ти вважаєш, що він придбав ці папери або у Лос-Анджелесі, або тут, — промовив дон Тетранья, вказуючи своєю пухкою рожевою ручкою у бік вікна, за яким виднілися обриси Сан-Франциско.
Вінс сказав:
— Двадцять п’ятого серпня він утік із Санта-Барбари на машині, бо через низку причин не міг полетіти літаком. Гадаю, йому якнайшвидше потрібно було зробити нові документи. Спочатку я припустив, що він поїхав на південь, щоб зробити фальшивий паспорт у Лос-Анджелесі, бо туди найближче. Але я майже два місяці витратив на те, щоб розпитати потрібних людей в округах Лос-Анджелес і Оріндж і навіть у Сан-Дієґо, до яких він міг звернутися за першокласним підробленим паспортом. У мене були деякі контакти, проте я там нічого не нарив. Тому якщо він не поїхав на південь із Санта-Барбари, то залишається північ. Єдине місце, у якому можна зробити папери такої якості, це…
— У нашому чудовому місті, — сказав з усмішкою Дон Тетранья, знову вказуючи у бік вікна на густонаселені пагорби.
Вінс спершу припустив, що дон так приязно посміхається, бо любить це місто, але потім зрозумів, що це не приязна, а зажерлива усмішка.
— І ти хочеш, щоб я тобі дав імена людей, яким дозволив виготовляти папери такої якості, якої потребує цей чоловік, — продовжував дон Тетранья.
— Якщо ви будете такі ласкаві зробити мені цю послугу, я буду дуже вам вдячний.
— Вони не залишають записів.
— Так, сер. Але вони можуть щось пам’ятати.
— У них така робота: нічого не пам’ятати.
— Але людина ніколи нічого не забуває, доне Тетранья. Як би ми не старалися, не можна щось повністю забути.
— Твоя правда. Ти присягаєшся, що чоловік, якого ти розшукуєш, жодним чином не пов’язаний із жодною сім’єю?
— Присягаюся.
— Це вбивство жодним чином не повинно бути пов’язане з моєю сім’єю.
— Присягаюся.
Дон Тетранья заплющив очі, але це тривало не так довго, як минулого разу. Коли він розплющив їх, то широко посміхнувся, але, як завжди, без натяку на радість. Це був найпохмуріший товстун, якого коли-небудь бачив Вінс.
— Коли твій батько одружився з дівчиною зі Швеції, його сім’я горювала і приготувалася до найгіршого. Але твоя матір виявилася гарною дружиною. Вона корилася чоловікові й не ставила зайвих запитань. У них народився ти — мужній син. І не просто мужній, а ще й хороший солдат. Ти добре попрацював для сімей у Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Чикаґо та й тут, на узбережжі. Не так давно ти зробив мені велику послугу, прибравши того крамарчука Пантаньєлу.
— За якого ви мені заплатили особливо щедро, доне Тетранья.
Викрутка зневажливо махнув рукою.
— Всі ми отримуємо платню за нашу роботу. Але зараз ми говоримо не про гроші. Твоя відданість та хороша служба значно вартісніші за будь-які гроші. Тому ти заслужив принаймні на одну послугу.
— Дякую, доне Тетранья.
— Ти отримаєш імена всіх, хто виробляє такі папери у Сан-Франциско. Я потурбуюся про те, щоб їх попередили про твій візит. Вони будуть всіляко сприяти тобі.
— Якщо ви так кажете, то так і буде, — промовив Вінс.
Він підвівся і ледь вклонився.
Дон жестом наказав йому сісти.
— Але перед тим, як ти владнаєш цю справу, я хочу, щоб ти виконав ще одне замовлення. В Окленді є чоловік, який завдав мені багато горя. Він гадає, що його неможливо дістати завдяки його політичним зв’язкам і охороні. Звати чоловіка Рамо Веласкес. Це буде складна робота, Вінсенте.