— Ти ведеш таємне життя, про яке я не здогадувалася? — запитала Делла, посміхнувшись. — Джеймс Бонд у старості?
Лем Джонсон учора відкрив тимчасовий штаб у напрочуд тісному кабінеті суду Санта-Барбари з одним-єдиним вузеньким вікном. Стіни було пофарбовано у темний колір, а лампа вгорі світила так тьмяно, що в кутках було повно тіней, схожих на недоладні опудала. Орендовані меблі складалися з речей, списаних з інших офісів. Він працював у цьому кабінеті після вбивства Гокні, але потім на якийсь час покинув його, усвідомивши, що тут йому більше нема чого робити. Тепер, сподіваючись, що Ділворт виведе його на Корнеллів, Лем відкрив тісний польовий штаб, під’єднав телефони і взявся чекати на результати.
Крім нього, в кабінеті сидів також його помічник Джим Ванн — занадто чесний молодик двадцяти п’яти років із загостреним почуттям обов’язку.
У цей момент Кліфф Соамз керував групою із шести чоловік, які працювали у різних точках району, і водночас координував стеження за Гаррісоном Ділвортом, з цією метою залучивши ще й береговий патруль та охорону. Хитромудрий стариган, вочевидь, помітив стеження, тому Лем очікував, що він спробує відірватися від агентів, щоб на самоті зателефонувати Корнеллам. Найлогічнішим способом відірватися від хвоста для Гаррісона було спробувати вийти в океан, пропливти вздовж узбережжя, на човні прокрастися десь до берега і зателефонувати Корнеллу, перш ніж переслідувачі зможуть засікти його. Проте як здивується Ділворт, коли побачить, що в затоці на нього чекає місцевий патруль, а на морі супроводжуватиме катер берегової охорони.
О третій сорок зателефонував Кліфф і доповів, що Ділворт і його подруга сидять на борту «Фіорітури», насолоджуючись фруктами й вином, ділячись спогадами і час від часу сміючись.
— З того, що ми почули за допомогою направлених мікрофонів і побачили, я можу виснувати, що вони не збираються нікуди втікати, хіба що в ліжко. Хтиві пенсіонери!
— Не зводь із них очей, — наказав Лем. — Я їм не довіряю.
Потім зателефонував агент із групи, яка таємно проникла в будинок Ділворта через кілька хвилин після його від’їзду, але там не виявилося жодних доказів, пов’язаних із Корнеллами чи собакою.
Минулого вечора в офісі Ділворта провели ретельний обшук, але там також нічого не знайшли. У роздруківці його телефонних дзвінків номера Корнеллів не було. Якщо Ділворт і телефонував їм, то тільки з таксофону. Вивчення виписок з його картки Американської телефонно-телеграфної компанії теж не дало результату; якщо Ділворт і телефонував з таксофону, то за рахунок Корнеллів, щоб замести сліди. А це вже було зле: вочевидь, Ділворт був дуже обачний навіть до того, як помітив за собою стеження.
В суботу Трейвіс стривожився, чи Ейнштейн, бува, не застудився, і весь день спостерігав за псом. Проте ретривер лише кашлянув кілька разів, а загалом виглядав цілком здоровим.
Цього дня транспортна компанія доставила десять великих коробок із готовими полотнами Нори, які вона залишила у Санта-Барбарі. Кілька тижнів тому за допомогою зворотньої адреси свого друга, щоб неможливо було встановити його зв’язок із Норою Еймс, Гаррісон Ділворт надіслав їй картини.
Зараз, розпаковуючи полотна і розкидаючи паперові обгортки по всій вітальні, Нора почувалася піднесено. Трейвіс знав, що вона багато років жила тільки творчістю, і здогадувався, що вона не лише радіє возз’єднанню зі своїми картинами, а й готова з новими силами зайнятися живописом у своїй студії.
— Ти не хочеш зателефонувати Гаррісону і подякувати? — запропонував Трейвіс.
— Так, звісно! — промовила Нора. — Але спочатку давай розпакуємо всі роботи і глянемо, чи з ними все гаразд.
Розташувавшись на причалі та вдаючи із себе власників яхт чи рибалок, Кліфф Соамз із агентами слідкували за Ділвортом та Деллою Колбі, одночасно прослуховуючи їхні розмови за допомогою направлених мікрофонів. На океан спускалися сутінки, а це означало, що Ділворт може вийти в океан. Запала ніч, але юрист із подругою так і не зрушили з місця.
Через півгодини після того, як стемніло, Кліфф Соамз втомився грати роль рибалки, котрий ловить рибу з корми двадцятиметрової спортивної яхти «Чой Лі», яку було пришвартовано за чотири причали від Ділворта. Він спустився в кабіни стерничого і стягнув навушники з голови Генка Горнера — агента, котрий на самоті за допомогою направленого мікрофона прослуховував розмову Гаррісона та Делли.
«…А пам’ятаєш, як Джек орендував риболовне судно в Акапулько…»