«…Ага! Вся команда була схожа на піратів…»
«…ми гадали, що нам переріжуть горлянки і викинуть в море…»
«…але виявилося, що то студенти-богослови…»
«…вони готувалися стати місіонерами… а Джек сказав…»
Повернувши Генку навушники, Кліфф промовив:
— Досі обмінюються спогадами!
Інший агент кивнув. У кабіні було темно, бо світилася лише невеличка, прикрита блендом лампочка над штурманським столом, яку Генк ввімкнув раніше, і в цьому тьмавому світлі його постать здавалася незвично видовженою.
— І так весь день. Принаймні їм є, що згадати.
— Я сходжу в гальюн, — утомлено промовив Кліфф. — Скоро буду.
— Можеш там сидіти хоч десять годин. Вони нікуди не збираються.
Кліфф повернувся через кілька хвилин. Генк Горнер зняв навушники і промовив:
— Вони пішли в каюту.
— Щось задумали?
— Не те, на що ми сподівалися. Зараз будуть трахатися.
— Ох…
— Кліффе, ну його нафіг, я не хочу цього слухати.
— Треба слухати, — наполягав Кліфф.
Генк одягнув один навушник.
— Ну його нафіг! Вони роздягають одне одного. Вони мені в дідуся і бабусю годяться. Який сором!
Кліфф зітхнув.
— Затихли, — продовжив Генк, незадоволено спохмурнівши. — В будь-яку мить почнуть стогнати, Кліффе.
— Слухай, — наполягав Кліфф.
Він узяв легку куртку зі столу і вийшов на палубу, щоб не чути цього.
Кліфф усівся на стільці на кормі й знову взяв вудочку.
Зважаючи на прохолоду, Кліфф одягнув куртку, але загалом ніч була чудовою. У чистому, свіжому повітрі відчувався аромат океану. Небо сяяло зорями, хоча місяць ще не зійшов. Хвилі заспокійливо билися об сваї і корпуси пришвартованих яхт. Десь на іншому боці затоки з якоїсь яхти долинали пісні про кохання 40-х років. Хтось завів двигун — пух-пух-пух, — і це додало романтики. Кліфф замріявся про те, як добре було би мати власну яхту й вирушити в круїз південною частиною Тихого океану — туди, де тільки острови і пальми…
Раптом тихий звук двигуна переріс у гарчання. Кліфф зрозумів, що то «Фіорітура». Він зірвався зі стільця, упустивши вудочку, і побачив, що Ділворт зухвало і швидко розвертає свою яхту біля причалу. Кліфф аж ніяк не очікував, що вона зможе так швидко рухатися з прибраними вітрилами. На яхті стояли допоміжні двигуни, й агенти були до цього готові, проте все одно це стало несподіванкою. Кліфф побіг до кабіни.
— Генку, набери береговий патруль! Ділворт утікає.
— Але вони у пастці.
— Чорта з два!
Кліфф вибіг на ніс і побачив, що Ділворт уже встиг розвернути свою «Фіорітуру» і несеться до виходу із затоки. На кормі яхти і біля стерна не було ліхтарів, світила лише невеличка лампа на носі. Ділворт дійсно хотів відірватися від них.
Трейвіс і Нора розпакували всі сто полотен. Деякі з них вони повісили на стіни, а інші віднесли до студії і зараз вмирали з голоду.
— Напевне, Гаррісон зараз теж вечеряє, — промовила Нора. — Не хочу його відривати. Зателефонуємо, коли він поїсть.
У комірчині Ейнштейн виклав:
«ВЖЕ ТЕМНО. СПОЧАТКУ ЗАКРИЙТЕ ВІКОННИЦІ».
Трейвіса здивувала і стривожила власна необачність. Це на нього не схоже. Він почав бігати кімнатами, закриваючи віконниці й замикаючи їх на засуви. Його так заворожили роботи Нори і її задоволення від того, що Гаррісон надіслав їх, що він не помітив, як запала ніч.
Пройшовши половину шляху до виходу із затоки, Гаррісон був упевнений, що на такій відстані направлені мікрофони йому не страшні (до того ж звук заглушало ревіння мотора), тому попросив:
— Прийми до кінця північного хвилеріза і тримайся краю каналу.
— Впевнений? — схвильовано запитала Делла. — Ти ж не підліток.
Гаррісон поплескав жінку по сідницях.
— Я навіть кращий.
— Мрійник.
Гаррісон поцілував її в щоку і, підійшовши до поруччя з правого борту, приготувався стрибати. Він був одягнутий у темно-блакитні плавки. Слід би вдягнути і гідрокостюм, бо вода була доволі холодна, проте Гаррісон прикинув, що зможе доплисти до хвилеріза, обійти його й вилізти на північному боці, де його не буде видно із затоки. Це слід було зробити за кілька хвилин, поки він геть не замерзне.
— У нас гості! — стоячи біля стерна, крикнула Делла.
Гаррісон обернувся і побачив катери берегового патруля, які виїжджали з південних доків і брали курс у їхньому напрямку.
«Вони нас не зупинять. Не мають права», — подумав юрист.
Але йому слід було обпливти хвилеріз, поки патруль не наблизився, бо інакше вони помітять, як він стрибає за борт. Зараз, поки вони ще були далеко і з лівого борту, ніхто не помітить відсутності Гаррісона на яхті, а фосфоресцентний кільватер прикриє його на кілька секунд, поки він обпливатиме хвилеріз. За цей час вони не встигнуть перевести увагу з Делли.