У його північно-західному кутку, зліва від великих обертових дверей, до полиці було прикручено сталевий балон зі стисненим повітрям. У кутку по діагоналі, в задній частині приміщення, над пікапом і «тойотою» Трейвіс таким же чином прикріпив аналогічний балон. Вони нагадували великі пропанові балони, які зазвичай ставлять у літній кухні, щоб готувати їжу. Але там був не пропан, а оксид азоту, який іноді помилково називають «звеселяючим газом». Вдихнувши його перший раз, людина дійсно відчуває приплив сил і починає сміятися, але після другого вдиху одразу ж непритомніє. Стоматологи й хірурги часто використовують його як анестезійний засіб. Трейвіс придбав газ у магазині медичних товарів у Сан-Франциско.
Увімкнувши світло в сараї, Трейвіс перевірив давачі на обох балонах: тиск був у нормі.
Окрім великих обертових дверей спереду, в задній частині сараю були менші двері у людський зріст. Інших дверей не було. Кілька вікон на горищі Трейвіс забив дошками. Вночі, коли вмикалася сигналізація, він залишав менші задні двері відчиненими, сподіваючись, що Аутсайдер, зважившись поспостерігати за будинком з-за сараю, втрапить у пастку. Коли він відчинить двері й прослизне всередину, то задіє механізм, який зачинить їх на замок. Передні двері, вже зачинені знадвору, не дадуть йому вийти через них.
Одночасно з цим відкриються балони з оксидом азоту і менш ніж за хвилину звільняться від усього свого вмісту, позаяк Трейвіс обладнав їх аварійними хлипавками, під’єднаними до сигналізації. Він також позабивав усі щілини в сараї, ізолювавши приміщення найретельнішим чином, щоб не було витоку газу доти, доки не відчиняться одні із дверей.
Аутсайдер не міг також сховатися у пікапі чи в «тойоті», бо їх було замкнено. В сараї не знайдеться жодного закутка, де він міг би врятуватися від газу, тому і хвилини не мине, як знепритомніє. Трейвіс було прикидав, чи не використати якийсь отруйний газ, придбавши його на чорному ринку, але вирішив, що це вже занадто: якби щось пішло не так, Нора з Ейнштейном опинились би у смертельній небезпеці.
Коли Аутсайдер знепритомніє, Трейвіс просто відчинить двері, провітрить сарай, а потім увійде з карабіном «узі» і розстріляє непритомного монстра. У гіршому випадку, навіть якщо під час провітрювання Аутсайдер прокинеться, він буде зачумлений і дезорієнтований, тому його буде легко вбити.
Переконавшись, що у сараї все гаразд, Трейвіс з Ейнштейном вийшли на задній двір. Грудневий день видався холодним, але вітру не було. У лісі навколо обійстя нависла незвична тиша, і навіть дерева стояли непорушно. Небо було затягнуте синювато-сірими хмарами.
— Аутсайдер досі прямує сюди? — запитав Трейвіс.
Ейнштейн швидко заметляв хвостом: «Так».
— Він недалеко?
Ейнштейн понюшив чисте морозне повітря і побіг по периметру до північної частини лісу, де знову принюхався, підвів голову й уважно подивився у хащі. Цю процедуру він повторив і в південній частині обійстя.
Трейвісу здалося, що для визначення розташування Аутсайдера Ейнштейну потрібні були не лише зір, слух і нюх. Він відчував його зовсім по-іншому, ніж кугуара чи білку. Трейвіс дійшов думки, що пес використовує якесь невідоме шосте чуття — ментальне або напівментальне. Найімовірніше, цю ментальну здатність (або просто звичку) зініціювали звичні чуття.
Нарешті Ейнштейн повернувся до Трейвіса і якось дивно завив.
— Він недалеко? — перепитав Трейвіс.
Ейнштейн втягнув носом повітря і, наче вагаючись, оглянув ліс навколо.
— Ейнштейне, щось не так?
Врешті-решт ретривер гавкнув один раз: «Ні».
— Аутсайдер наближається?
Пес завагався, а потім відповів: «Ні».
— Впевнений?
«Так».
— Правда?
«Так».
Вдома, коли Трейвіс відчинив двері, Ейнштейн пішов на задній ґанок і якийсь час стояв там, востаннє оглядаючи подвір’я і притихлий напівтемний ліс. Потім, ледь здригнувшись, він зайшов усередину. Вдень під час перевірки засобів безпеки Ейнштейн був ніжнішим, аніж зазвичай: він терся об ноги Трейвіса, обнюхував його і постійно просив, щоб той його погладив чи почухав. Увечері, коли Трейвіс і Нора дивилися телевізор, а потім грали втрьох в «Ерудит», Ейнштейн продовжував ластитися. Він клав голову на коліна то Трейвісу, то Норі. Здавалося, ретривер готовий, щоб його до самісінького літа гладили або чухали за вухами.
З дня їхньої першої зустрічі на пагорбах Санта-Ани Ейнштейн час від часу поводився як звичайний пес, і тоді було важко повірити, що він наділений людським розумом. Сьогодні був саме такий випадок. Незважаючи на те, що під час гри в «Ерудит» ретривер проявляв неабияку кмітливість (він програв лише Норі й отримував страшенне задоволення, складаючи слова, які тонко натякали на її цікавий стан, хоча її вагітність ще не була помітна), але попри те зоставався просто собакою.