Джим Кін дивився на Ейнштейна, широко розплющивши очі й дурнувато посміхаючись, а потім зізнався:
— Я почуваюся дитиною, яка непомітно прослизнула вниз перед Різдвом і побачила справжнього Санта Клауса, який кладе подарунки під ялинку.
— Моя черга, — промовив Трейвіс, посунувшись уперед, щоби погладити Ейнштейна. — Джим згадав про Різдво, яке вже майже на порозі. До нього залишилось якихось двадцять днів. Ейнштейне, що б ти хотів отримати від Санти?
Двічі Ейнштейн починав викладати фішки, але змінював свою думку і перемішував їх. Він накульгував, падав на задницю і боязко озирався, а потім, побачивши, що всі чекають, підвівся й таки виклав прохання до Санти з чотирьох слів:
«ВІДЕО ПРО МІККІ МАУСА».
Ніхто не лягав спати до другої ночі, бо Джим Кін геть сп’янів. Не від вина, пива чи віскі, а від щирого захоплення розумовими здібностями Ейнштейна.
— Він як людина, але залишається собакою, який попри те мислить схоже, але не так, як ми. Хоч я й мало побачив, але вже встиг зрозуміти це. Дивина та й годі!
Але Джим не наполягав на тому, щоб Ейнштейн знову і знову демонстрував свій інтелект, і після дюжини прикладів першим зауважив, що не слід втомлювати пацієнта. Але він був наче наелектризований і ледве стримувався. Трейвіс не здивувався б, якби ветеринар раптом вибухнув.
На кухні Джим дуже просив їх знову повторити свої оповіді про Ейнштейна: випадок із «Модерн брайд» у Солванзі; як він сам розбавив гарячу ванну холодною водою, коли Трейвіс уперше купав його, і багато чого іншого. Деякі історії Джим практично переказував сам, так наче Трейвіс із Норою ніколи не чули їх, але ті раділи, що змогли догодити ветеринару.
Раптом Джим схопив зі столу листівку про розшук, запалив сірника і спалив її в умивальнику, а попіл змив.
— Нехай ідуть до чортової матері ті недоумки, які здатні тримати таку тварину в неволі, щоб колоти і вивчати. Хоча вони й створили такого генія, як Ейнштейн, але вони не розуміють важливості й величі свого творіння, інакше нізащо не тримали б його у клітці.
Зрештою, коли Джим Кін неохоче визнав, що всім пора спати, Трейвіс відніс напівсонного Ейнштейна до вітальні. Вони постелили йому на підлозі біля свого ліжка.
Нора і Трейвіс обіймалися у темряві під ковдрою, прислухаючись до заспокійливого хропіння Ейнштейна.
— Тепер усе налагодиться, — промовила Нора.
— Але наші біди ще не закінчилися, — заперечив Трейвіс.
Він відчував, що одужання Ейнштейна притлумило те прокляття передчасної смерті, що переслідувало його все життя. Але Трейвіс був не готовий визнати, що прокляття відпустило його зовсім. Десь там нишпорив Аутсайдер, і він наближався…
Розділ 10
1
У вівторок, 7 грудня, Трейвіс і Нора забирали Ейнштейна додому, а Джим Кін ніяк не хотів їх відпускати. Він провів їх до пікапа і стояв біля вікна з боку водія, повторюючи, що лікування слід продовжувати ще два тижні, нагадуючи, що раз на тиждень впродовж наступного місяця він мусить оглядати Ейнштейна. Також він запрошував подружжя відвідувати його не лише для лікування пса, а й щоб випити, пообідати разом і поговорити.
Трейвіс розумів, що ветеринар мав на увазі: він хоче стати частиною життя Ейнштейна, щоб відчути його чари.
— Джиме, повірте мені, ми повернемося. Приходьте до нас перед Різдвом, проведіть з нами день.
— Гарна ідея.
— Домовились, — щиро відповів Трейвіс.
Дорогою додому Нора тримала Ейнштейна на колінах, знову закутавши його у ковдру. До нього ще не повернувся апетит, і він досі був ослаблений. Його імунна система перенесла серйозне навантаження, тому він ще кілька днів буде вразливий до різних хвороб. Джим Кін наказав поменше випускати Ейнштейна з дому і доглядати, поки до нього не повернеться його колишня енергійність. А це станеться, на його думку, не раніше Нового року.
Над ними нависало затягнуте рваними хмарами небо. Тихий океан був таким бурхливим і сірим, що скидався на мільярди уламків і шматків сланцю, які постійно ворушилися через підземні сейсмічні збурення.
Сіра погода не змогла зіпсувати їхнього гарного настрою. Нора аж світилися від щастя, а Трейвіс знай собі насвистував. Ейнштейн із цікавістю дивився на пейзажі, вочевидь, насолоджуючись навіть похмурою красою цього бляклого зимового дня. Можливо, він ніколи більше не сподівався побачити світ за межами будинку Джима Кіна, тому навіть океан кольору каміння і тривожне небо здавалися йому чудовим краєвидом.
Коли вони приїхали додому, Трейвіс залишив Нору в пікапі разом із ретривером, а сам зайшов у будинок, прихопивши «вальтер» 38-го калібру, який вони возили з собою у машині. На кухні горіло світло з моменту їх поспішного від’їзду. Трейвіс одразу ж дістав зі схованки у шафі автоматичний пістолет-кулемет «узі» і відклав легший пістолет. Він обережно пройшовся кімнатами, зазираючи за кожен великий предмет меблів і в кожну шафу.