Выбрать главу

Слідів злому не було, та він і не очікував їх побачити. У сільській місцевості відносно низька злочинність, тож можна залишити двері відчиненими на кілька днів і бути впевненим, що жоден крадій не залізе в дім і не винесе все, навіть шпалери.

Трейвіса хвилювали не злодії, а Аутсайдер. Втім, у будинку було порожньо.

Перед тим як заїхати у сарай, Трейвіс перевірив і його, але там теж нікого не було.

Вдома Нора опустила Ейнштейна на підлогу і розкутала його. Він подибав кухнею, все обнюхуючи. У вітальні він оглянув камін і свій пристрій для перегортання сторінок.

Відтак він повернувся в комірчину, натиснув педаль, щоб увімкнути світло, а тоді виклав слово «ВДОМА».

Нахилившись до пса, Трейвіс промовив:

— Добре знову повернутися додому, еге ж?

Ейнштейн тицьнувся носом у горло Трейвіса й лизнув шию. Його золотиста шерсть розпушилася і добре пахла, бо Джим Кін покупав пса просто у своєму кабінеті, дотримуючись усіх необхідних умов. Але хоч пес виглядав пухнастим і свіжим, все ж він ще не став колишнім собою: він здавався виснаженим і схудлим, тому що буквально за тиждень втратив кілька кілограмів.

Ейнштейн дістав ще більше літер і знову виклав те саме слово, наче підкреслюючи його чар: «ВДОМА».

Стоячи у дверях комірчини, Нора промовила:

— Дім — це там, де ми залишаємо наші серця. І наш будинок — саме таке місце. Гей, а як щодо раннього обіду у вітальні? Можемо подивитись і «Різдвяну історію Міккі».

Ейнштейн несамовито заметляв хвостом.

Трейвіс запитав:

— Упораєшся зі своєю улюбленою стравою — кількома віденськими сосисками на обід?

Ейнштейн облизався і дістав ще більше літер, щоб висловити свій ентузіазм щодо пропозиції Трейвіса:

«ДІМ — ЦЕ ТАМ, ДЕ ВІДЕНСЬКІ СОСИСКИ».

* * *

Коли Трейвіс прокинувся серед ночі, Ейнштейн стояв біля вікна у спальні, поставивши передні лапи на підвіконня. Він ледь розгледів його у тьмяному світлі нічника в сусідній ванній. Вікно було зачинене зсередини, тому пес не бачив, що діється на подвір’ї. Але, можливо, щоб «побачити» Аутсайдера, пес найменше покладався на свій зір.

— Там щось є, хлопче? — запитав Трейвіс тихо, щоб не розбудити Нору.

Ейнштейн зістрибнув, підійшов до Трейвіса і поклав голову на матрац.

Погладивши собаку, Трейвіс прошепотів:

— Він наближається?

Ейнштейн лише таємниче заскавчав, а тоді влігся на підлогу біля ліжка і знову заснув.

Через кілька хвилин Трейвіс теж поринув у сон.

Він прокинувся перед світанком і побачив, що Нора сидить на краю ліжка і гладить Ейнштейна.

— Спи, спи, — сказала вона Трейвісу.

— Щось трапилось?

— Нічого, — сонно прошепотіла Нора. — Я прокинулася і побачила, що він стоїть біля вікна. Нічого страшного. Спи.

Трейвісу і втретє вдалося заснути. Йому приснилося, що за півроку гонки за Ейнштейном Аутсайдер навчився користуватися інструментами і тепер із жовтим блиском в очах ламає сокирою віконниці.

2

Нора і Трейвіс регулярно, у строго визначений час давали Ейнштейну піґулки, і він слухняно ковтав їх. Вони пояснили псу, що йому необхідно добре їсти, аби відновити сили. Ейнштейн докладав усіх зусиль, але апетит до нього повертався дуже повільно. Знадобиться кілька тижнів, щоб він відновив колишню вагу й активність. Але покращення з кожним днем були все помітніші.

У п’ятницю, 10 грудня, Ейнштейн уже міг трохи прогулятися надворі. Він досі злегка похитувався, але вже не перечіпався на кожному кроці. У ветеринарній клініці Джим зробив йому всі щеплення, тому можна було не боятися, що він, крім чумки, яку щойно подолав, підхопить ще й сказ.

У порівнянні з останніми тижнями погода покращилася: температура не опускалася нижче 15 °C, та й вітру не було. У небі біліли поодинокі хмари, а сонце, коли не ховалося за ними, пестило шкіру своїм життєдайним теплом.

Ейнштейн супроводжував Трейвіса під час його інспекції інфрачервоних давачів навколо будинку і балонів з оксидом азоту в сараї. Вони йшли трохи повільніше, ніж минулого разу, але Ейнштейну подобалося бути знову в строю.

Нора була у студії і старанно працювала над новою картиною — портретом Ейнштейна. Він не знав, що став об’єктом чергового полотна. Це був один із її майбутніх подарунків на Різдво, а після цього Нора збиралася повісити картину над каміном у вітальні.