— Було би круто, — сказала Нора. — В такому разі навіть якщо вони знайдуть Ейнштейна і спробують його повернути, то не зможуть довести, що це саме той пес.
— Але при ретельному огляді можна буде знайти сліди татуювання, — заперечив Трейвіс. — Під лупою.
Ейнштейн перевів погляд із Трейвіса на Джима Кіна, ніби запитуючи: «А що ти на це скажеш?»
— У більшості лабораторій на піддослідних тварин просто вішають ярлики, — сказав Джим. — Для таких татуювань використовують кілька видів стандартного чорнила. Можливо, мені пощастить його вивести, не залишивши жодних слідів, окрім природної плями на шкірі. Сліди чорнила не знайдуть навіть під мікроскопом. Тож про числа ніхто навіть не здогадається. Врешті-решт, татуювання невелике, тому це полегшує завдання. Я поки що досліджую методи його видалення, але через пару тижнів можемо спробувати, якщо Ейнштейн не зважатиме на деякі незручності.
Ретривер зістрибнув зі стільця і подибав до комірчини, звідки за мить долинуло постукування педалей: пес діставав фішки.
Нора пішла подивитись, що за повідомлення набрав Ейнштейн.
«Я НЕ ХОЧУ ЩОБ МЕНЕ ТАВРУВАЛИ. Я НЕ КОРОВА».
Його бажання позбавитися татуювання було глибшим, аніж гадала Нора. Ейнштейн хотів, щоб клеймо вивели, щоб учені з лабораторії не впізнали його. Але, вочевидь, він ненавидів ті цифри у вусі, бо вони робили з нього чиюсь власність. Це ображало його гідність і порушувало його права як розумної істоти.
«СВОБОДА».
— Так, — з повагою сказала Нора, опустивши руку Ейнштейну на голову. — Я розумію. Ти… особистість. Особистість, — уперше Нора подумала про цей бік справи, — з душею.
Чи було блюзнірством думати, що в Ейнштейна є душа? Ні. Нора не вважала це блюзнірством. Собаку створили люди. Але якщо Бог є на світі, то, без сумнівів, він на боці Ейнштейна — не лише тому, що пес уміє відрізняти погане від хорошого; його здатність любити, відвага й альтруїзм робила його ближчим до Бога, ніж більшість людських створінь, що живуть на землі.
— Свобода, — промовила Нора. — Якщо в тебе є душа — а я знаю, що є, — то це означає, що ти народився зі свободою волі та правом на самовизначення. Цифри у твоєму вусі — це образа, і ми від них вибавимось.
Після вечері Ейнштейну явно хотілося послухати бесіду і взяти в ній участь, але втома далася взнаки, і він заснув біля каміна.
Трейвіс запропонував Джиму трохи випити. За бренді й кавою Джим Кін слухав розповідь господаря про методи захисту проти Аутсайдера. Трейвіс попросив ветеринара спробувати знайти слабкі місця у його системі, але Джим зміг вказати лише на вразливість лінії електропередач.
— Якщо та істота здогадається пошкодити лінію електропередач, яка йде від головного шосе, то ваш будинок уночі зануриться в темряву, а сигналізація не допоможе. Без електрики ті хитромудрі механізми в сараї не зможуть зачинити двері за чудовиськом і випустити оксид азоту.
Нора і Трейвіс повели Джима вниз у напівпідвальне приміщення за будинком, де стояв аварійний генератор. Він працював від стап’ятдесятилітрового балона з бензином, закопаного у дворі, і зміг би відновити електропостачання в будинку і сараї, а також запустити сигналізацію через 10 секунд після знеструмлення головної лінії.
— Я бачу, ви все продумали, — сказав Джим.
— Я теж так гадаю, — погодилася Нора.
Але Трейвіс похмуро промовив:
— Хтозна…
У середу, 22 грудня, Нора із Трейвісом поїхали в Кармел. Залишивши Ейнштейна з Джимом Кіном, вони весь день купували різдвяні подарунки, прикраси для будинку, ялинку й іграшки для неї.
Враховуючи те, що Аутсайдер невмолимо наближався, щось планувати на свято здавалося вельми легковажною затією, але Трейвіс сказав:
— Життя коротке. Ніхто не знає, скільки кому відведено. Як би там не було, а не можна допустити, щоб Різдво минуло без святкувань. Окрім того, за останні роки в мене не було такого приголомшливого Різдва. Тому я на нього заслужив.
— Тітка Вайолет не робила з Різдва події. Вона не вірила у традицію обмінюватися подарунками чи прикрашати ялинку.
— Вона й у життя не вірила, — промовив Трейвіс. — Це ще одна причина відсвяткувати Різдво як слід. Це буде твоє перше справжнє Різдво, як і в Ейнштейна.
«Наступного року в нас уже буде дитина, з якою ми теж відсвяткуємо Різдво. Просто чудово!» — подумала Нора.