— Я буду там.
Після цього Гайнс і Вінс поїхали кататися. Спочатку Вінс гадав, що доктор їде з якоюсь конкретною метою, але через деякий час стало зрозуміло, що вони просто безцільно намотують кола узбережжям, милуючись краєвидами. Вони проїхали пляж Револькадеро і мчали далі: Гайнс на своєму білому «мерседесі», а Вінс — позаду на своєму «форді», тримаючись на безпечній відстані, але так, щоб не втратити Гайнса з поля зору.
Нарешті вони доїхали до якогось місця, звідки відкривався мальовничий краєвид. Там Гайнс з’їхав з дороги і припаркувався біля машини, з якої вийшло четверо ошатно вдягнених туристів. Вінс теж припаркувався, відтак підійшов до залізних поручнів із зовнішнього краю схилу. Звідти відкривався справді дивовижний краєвид на узбережжя та буруни, які з гуркотом розбивалися об скелястий берег, розташований більш ніж на 30 метрів нижче.
Туристи у смугастих сорочках та пістрявих шортах, закінчивши гучно захоплюватися краєвидами, познимкувавшись і наостанок насмітивши, поїхали геть, залишивши на скелі Вінса та Гайнса наодинці. На трасі виднівся лише чорний автомобіль компанії «Транс-Ам», і він наближався. Вінс чекав, поки машина проїде. Після цього він планував напасти на Гайнса зненацька.
Проте замість того, щоб їхати собі далі, «Транс-Ам» з’їхав із шосе і припаркувався біля «мерседеса» Гайнса. Звідти вийшла красуня років двадцяти п’яти. Вона побігла до Гайнса. У неї була зовнішність мексиканки, але з великою домішкою китайської крові, загалом дуже екзотична особа. Дівчина була одягнена у білий топік із бретелькою через шию та білі шорти. У неї були найкращі ноги, які Вінсу доводилося колись бачити. Дівчина з Гайнсом пішли до поруччя, аж поки зупинилися метрів за двадцять від Вінса, а тоді так увіп’ялися одне в одного, що Вінс аж почервонів.
Декілька хвилин Вінс наближався до них уздовж поручнів, час від часу ризиковано перехиляючись вниз і витягуючи шию, щоби подивитися на буруни, які підлітали метрів на п’ять заввишки, і примовляючи: «Оце я розумію!» — коли особливо велика хвиля вдарялася об крутий виступ скелі. Вінс намагався зробити вигляд, що його рух у бік парочки був зовсім випадковим.
Хоч вони стояли спиною до нього, вітер доносив окремі фрагменти їхньої розмови. Жінка, здавалося, переживала, що її чоловік дізнається про те, що Гайнс у місті, а останній вмовляв жінку домовитися про завтрашній вечір. Безсовісний!
Траса знову спорожніла, і Вінс вирішив, що іншої можливості дати собі раду з Гайнсом у нього не буде. Він пройшов останні кілька метрів, що розділяли його та дівчину, схопив її ззаду за шию і пояс її шортів і, одним махом відірвавши від землі, перекинув через поруччя. З криком вона полетіла вниз на каміння.
Усе сталося так швидко, що Гайнс навіть не встиг відреагувати. Поки жінка летіла, Вінс повернувся до спантеличеного доктора, двічі вдарив його в обличчя, розбивши губи і зламавши ніс. Гайнс знепритомнів.
Поки він сповзав на землю, жінка долетіла до скель. Навіть на відстані Вінс прийняв її пожертву. Клац!
Він хотів перехилитися через поручні, щоб глянути на її понівечене тіло на камінні, але, на жаль, часу було обмаль: скоро на трасі з’являться машини.
Вінс відніс Гайнса назад у «форд» і поклав його на переднє сидіння, обіперши об двері. Сторонній подумав би, що той мирно спить. Вінс відкинув голову чоловіка таким чином, щоб кров з його носа текла у носоглотку.
Зі звивистої прибережної траси, в багатьох місцях поцяткованої вибоїнами, Вінс повернув на бічну дорогу, яка, дедалі вужчаючи і заглиблюючись у тропічний ліс, незабаром із дороги з гравію перетворилася у звичайний путівець. Нарешті він зупинив автомобіль у віддаленому закутку, побіля суцільної зеленої стіни із величних дерев і буйної рослинності. Впродовж цього часу Гайнс двічі починав приходити до тями, але Вінс утихомирював доктора, б’ючи головою об передній щиток.
Він витягнув з автівки непритомного чоловіка і поволік крізь прогалину в кущах під деревами, поки не знайшов тінисту галявину, вкриту густим мохом. Пташине кавкання і тріскотіння одразу ж припинилося, а невидима оку дрібнота з химерними голосами кинулася врозтіч поміж трави. Великі комахи, в тому числі жук завбільшки як долоня Вінса, також поспішили втекти від гріха подалі, а ящірки полізли на дерева.
Вінс повернувся до свого «форда», де в багажнику лежало сяке-таке знаряддя для допиту: пакет зі шприцами і дві ампули із «сироваткою правди», шкіряний мішечок зі шротом, ручний шокер, схожий на пульт від телевізора, та відкорковувач із дерев’яною ручкою.
Лоутон Гайнс досі не прийшов до тями, коли Вінс повернувся до галявини. Доктор хрипів через розбитий ніс.